СХВАЛЕНО

рішенням Комітету

Верховної Ради України

з питань аграрної політики

та земельних відносин

від 01.11.2016 р., протокол № 48

Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї

комітетських слухань на тему:

«Трансформація агропромислового комплексу України. Стимулювання розвитку сімейних фермерських господарств та їх оподаткування»

Заслухавши та обговоривши інформацію народних депутатів України, заступника Міністра аграрної політики та продовольства України, заступника Міністра фінансів України з питання трансформації аграрного сектору економіки з урахуванням Європейського досвіду, а також презентації, доповіді і пропозиції наукової спільноти Національної академії аграрних наук України, громадських організацій, профільних асоціацій та інших учасників слухань, а також беручи до уваги досвід Європейських держав та рекомендації експертів світових проектів, в тому числі Європейських з підтримки та розвитку сільськогосподарської та продовольчої політики, інших міжнародних представників, організацій, учасники комітетських слухань відзначають наступне.

Нормативно-правову базу у даній сфері правового регулювання становлять: Податковий кодекс України; Цивільний кодекс України; Господарський кодекс України; Земельний кодекс України; Закон України «Про фермерське господарство»; Закон України «Про особисте селянське господарство»; Закон України «Про державну підтримку сільського господарства»; Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»; Закон України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність»; Закон України «Про кооперацію»; Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію».

Виробництво сільськогосподарської продукції у світі є джерелом доходів для 86% сільського населення планети та забезпечує роботою більше ніж 1,5 млрд. селян, які є членами дрібних селянських господарств.

За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) понад 83% валового виробництва продукції тваринництва та понад 51% продукції рослинництва у світі виробляється у сімейних фермерських господарствах – найбільш поширеній формі господарювання у сільській місцевості. В Європі сімейні та переважно самозайняті форми господарювання в сільській місцевості домінують практично в усіх галузях сільського господарства.

Згідно із даними Державної служби статистики України із 14,5 млн. домогосподарств по Україні 4,7 млн. - сільських, майже 2,6 млн. осіб працездатного віку є самозайнятими у сільськогосподарському виробництві.

Кожного року близько 50% валової продукції сільського господарства виробляють фізичні особи (особисті селянські господарства), які зайняті у виробництві більш трудомістких та менш рентабельних галузей, забезпечують значну частку у виробництві окремих видів продукції: майже 97% – картоплі, 89% – овочів відкритого ґрунту, 63% – овочів закритого ґрунту, 90% – продовольчих баштанних культур, 84% – плодово-ягідних культур, 80% – молока, 75% – м’яса ВРХ, 59% – м’яса свиней, 94% – м’яса овець, 83% – вовни.

При цьому належних каналів збуту виробленої господарствами населення продукції в Україні поки не сформовано. Сьогодні їх продукція по інерції прирівнюється до надлишків з підсобних господарств населення, ці виробники знаходяться поза національними системами податків, прямої виробничої і соціальної підтримки, безпечності продукції.

Обсяги неофіційного (фактично – тіньового) ринку у секторі селянських господарств в останні роки суттєво зростають - за експертними оцінками, по овочах він перевищує 80%, м’ясу - 60%, молоку - 40%.

До сьогодні вважається, що діяльність всіх селянських господарств з виробництва сільськогосподарської продукції орієнтована переважно на споживання продукції всередині самого господарства. Не враховуються суттєві структурні зміни, які відбулись в останні десятиріччя в стані цієї сукупності виробників, - майже кожне четверте із них господарство підвищило рівень своєї товарності і більш ніж 80% своєї продукції виробляє для продажу, а не для власного споживання. З одного боку така діяльність має соціальну спрямованість, це сфера отримання доходів сільськими жителями, для багатьох з яких це є єдиним реальним джерелом доходів формування сімейних бюджетів, з іншого – за рахунок даного сектора держава досягає належного рівня продовольчої безпеки.

Особливістю індивідуально та сімейно само-зайнятих форм господарювання є використання активів, які є у спільно-сумісній власності членів сімей незалежно від того, для скількох із них самостійне господарювання є основним видом діяльності. Також відмінним є характер трудових відносин між ними, які базуються на солідарній та взаємовідповідальності, а не на відносинах найму.

Врахування цих особливостей має своє відображення в усіх розвинених країнах, особливо в країнах Євросоюзу. Саме для цих форм господарювання застосовуються найбільші за кількістю спрощення в реєстрації, веденні обліку, звітності, найсуттєвіші за обсягом податкові пільги та пряма підтримка.

Практично в усіх країнах ЄС громадяни мають право займатись сільськогосподарською діяльністю без реєстрації юридичної особи, декларативно сповістивши про це податкові органи. Оподаткування такої діяльності громадян здійснюється згідно національних законів про податки з доходів (прибутків) фізичних осіб, які містять цілі розділи, якими встановлюються відповідні законодавчі рамки, зокрема, щодо можливості нормативного обрахування податкової бази (наприклад, в Німеччині таке опційне право мають громадяни в разі, якщо господарюють самостійно та їхня ферма не перевищує за розміром (в розрахунку на одного члена) 20 гектарів чи 50 корів, норматив доходу з одного гектару в цій країні рівний 350 євро з 1 гектару сільськогосподарських земель та 50 євро з 1 гектару лісових насаджень), нульових ставок податку на дохід в межах до певної величини (в Німеччині – до 8354 євро на дорослого та 7008 євро додатково на кожну дитину, у Франції – до 5963 на дорослого та до 2982-5963 євро на дитину, в Іспанії, відповідно, - до 5150 та 1836-4182 євро).

Відповідно, це дозволяє стверджувати, що в країнах Європейського Союзу, застосовується окреме регулювання та спеціальні податкові режими і податкові ставки щодо діяльності громадян, які займаються сільськогосподарською діяльністю власноруч, на відміну від українського законодавства, яке передбачає групи платників єдиного податку, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, так званих «спрощенців», для торгівельної діяльності, підприємництва, юридичних осіб із спеціалізацією у сільськогосподарському виробництві, але яке не передбачає виділення в окрему груму самостійно господарюючих в аграрній сфері фізичних осіб.

Особливі механізми у спрямуванні прямої підтримки і оподаткуванні сімейних та інших малих фермерів країн Євросоюзу регулюються не лише на національному рівні, але і на рівні Євросоюзу. Згідно Директиви 112/2006 Ради Європи, наприклад, встановлюються єдині підходи у наданні найменшим фермерським господарствам права сплачувати ПДВ за паушальним методом (по компенсаційним ставкам від всієї ціни (вартості), а не ставкам на додану вартість у ній). Іншим прикладом є Директива 1307/2013, яка встановлює правила прямих виплат фермерським господарствам в контексті реалізації Спільної Аграрної Політики на 2014-2020 роки. Згідно неї країни Євросоюзу зобов’язані спрямовувати не менш ніж 25% від першого пілару (загального обсягу коштів на пряму підтримку) на виплати починаючим фермерам протягом перших п’яти років їх діяльності.

Застосування до індивідуально та сімейно господарюючих в сільському господарстві громадян окремих податкових правил та режимів є частиною політики розвинених країн по підтримці малого бізнесу та в формуванні середнього класу, в забезпеченні широкої диверсифікації доходів в секторі як основи масового попиту, відповідно, основи прискорення внутрішнього обміну - єдиного чинника економічного зростання. Також, така політика щодо малих сільських господарств є невід’ємною частиною політики сталого розвитку сільської місцевості.

Без державної підтримки та одержання своєї комплексної ідентифікації у законодавстві від інших форм господарювання сімейно-самозайняте фермерство не може сформувати навколо себе необхідних інституційних механізмів - важливих елементів функціонування розвиненого ринку та соціально-орієнтованої сільської економіки. Це, в свою чергу, призводить до уповільнення темпів їх розвитку, консервації ставлення селян до своїх господарств як до підсобних, втрати зацікавленості середнього і молодшого поколінь сільських жителів до сімейного господарювання. Подальше зволікання і посилення зазначених явищ створює істотні загрози для сталого розвитку сільського господарства і сільської місцевості.

На сьогодні правове регулювання діяльності селян з виробництва сільськогосподарської продукції в Україні надає значно менше економічних свобод та преференцій у порівнянні з законодавством європейських, особливо західноєвропейських країн. Це стосується правового регулювання й інших видів індивідуальної діяльності громадян і характерно для більшості постсоціалістичних країн.

Поряд із цим слід відмітити, що набув чинності Закон України 1067-VIII від 31.03.2016 «Про внесення змін до Закону України ''Про фермерське господарство'' (щодо стимулювання та створення діяльності сімейних фермерських господарств)», який визначив правові засади створення та діяльності сімейних ферм та суттєво розширив правові свободи для жителів сільської місцевості господарювати на рівних із юридичними особами.  Однак, у Податковому кодексу України все ще залишається не врегульованою можливість реєстрації громадян, які відповідають вимогам зазначеного Закону, господарюючи власноруч самостійно чи сім’ями, як платників податків. Тобто, вичерпної легалізації їх діяльності з боку держави доки не забезпечено. А отже вони продовжують знаходитись не в рівних конкурентних умовах у порівнянні з фермерськими та іншими сільгоспвиробниками та не мають можливості виходу на організовані ринки і реалізовувати на них результати свої праці за легальними схемами і ринковими цінами.

Вирішення цієї проблеми можливе лише шляхом створення комплексних умов для добровільного переходу особистих селянських господарств в сімейні фермерські господарства – одночасного з набуттям статусу юридичної особи або фізичної особи – підприємця виробника сільськогосподарської продукції, забезпечення їх повноцінними рамками у соціально-пенсійному полі, в питаннях участі в організованому аграрному ринку в статусі товаровиробників. Ідентифікація у податковому полі та у системі соціального захисту членів таких господарств, стимулювання створення на їх основі сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, навчання членів домогосподарств у підвищенні ефективності їх господарювання й, головне, підвищення якості виробленої ними продукції, яка б відповідала стандартам законодавства України й ВТО.

Надзвичайно важливим стимулом прискорення трансформації особистих селянських господарств в сімейні фермерські господарства є сприяння держави у створенні сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та їх об’єднань (СОК, ОСОК), які об’єднують малих виробників (як ОСГ так СФГ), а також заснованих ними підприємств, звільнення від перевірок контролюючими органами й надання додаткових преференцій по аналогії із системою, що діє в країнах ЄС (як для зареєстрованих СФГ так і для СОК які об’єднують малих виробників (ОСГ та СФГ), протягом всього терміну трансформації перспективних ОСГ в СФГ, але не менше 5 років).

На сьогоднішній день, важливим чинником розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації (СОК), які об’єднують малих виробників, є надання СОК статусу виробника сільськогосподарської продукції. Без такого статусу СОК не мають вхідного ПДВ й переробники знижують закупівельні ціни на продукцію заготовлену через СОК на 20%, що приводить до зниження доходів малих виробників об’єднаних у СОК і знижує конкурентність СОК перед виробничими кооперативами, тоді як в країнах Євросоюзу поняття виробничих кооперативів не існує, а кооперація представлена тільки різними видами обслуговуючих кооперативів.

Сучасні тенденції концентрації виробництва дають підстави стверджувати, що приблизно 20% особистих селянських господарств України, які мають у користуванні земельні ділянки, відповідають світовим критеріям належності до виробників товарної сільськогосподарської продукції і фактично є сімейними фермерськими господарствами. За сприятливих умов щонайменше від 300 тис. до 1 млн. особистих селянських господарств могли б набути статус суб’єкта підприємницької діяльності (сімейних ферм) без створення юридичної особи та бути повноцінними учасниками аграрного ринку. Лише такий підхід забезпечить еволюційний шлях укрупнення найменших господарюючих суб’єктів аграрної економіки в легальній площині до рівня економічної самоспроможності, відповідно, до рівня, при досягненні якого суттєво знижується потреба Держави спрямовувати кошти на соціальне забезпечення або підтримку дохідності господарювання малих форм.

В свою чергу це призведе до розширення кола платників податку приблизно на 1 млн. осіб, а по мірі укрупнення господарств, надасть додаткові надходження до державного та місцевих бюджетів приблизно 1 млрд. грн. щороку, а також дозволить створити робочі місця приблизно для 500 тисяч осіб.

Привабливість вибору селянином офіційного статусу підприємця має бути підтримана доступністю для нього переваг учасника прозорих ринків продукції та засобів виробництва, поширення на селянське господарство, що набуло підприємницький статус переваг одержувача державної підтримки, суб’єкта спрощеної системи оподаткування й обліку.

Зважаючи на проблему занятості в державі, яка характеризується постійним зростанням рівнем безробіття, відсутністю робочих місць, особливо у сільській місцевості, сімейне фермерське підприємництво вбачається одним із перспективних напрямків розвитку аграрного сектору нашої держави.

Принципово важливим недоліком нинішнього етапу аграрної політики в Україні є відсутність стратегічного бачення кінцевої моделі сільського устрою. Закріплена в жовтні 2013 року Постановою Кабінету Міністрів України Стратегія розвитку аграрного сектору економіки до 2020 року, яка передбачала перехід багатоукладного розвитку із пріоритетним стимулюванням розвитку самозайнятих та селоформуючих господарств - ігнорується: відсутні ініціативи як щодо підтвердження вірності її спрямованості, так і щодо визначення інших можливих стратегічних орієнтирів. Втратили силу і формуючі середньострокові цілі урядові акти, в першу чергу - Програма розвитку українського села до 2015 року, яка визначала завдання, заходи та обсяги їх фінансування у 2007-2015 роках. Відтак, аграрна політика на сьогодні є стратегічно невизначеною, від чого, в силу згаданого диспаритету правового регулювання економічних свобод між корпоративним та приватним секторами, в найбільшій мірі потерпають малі, особливо – самозайняті форми господарювання на селі.

Враховуючи вищезазначене, з метою впровадження успішного Європейського досвіду з підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору, збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції з високою доданою вартістю, вдосконалення інструментів стимулювання розвитку малих товаровиробників задля економічного розвитку сільських територій, продовольчого самозабезпечення та зайнятості сільського населення учасники комітетських слухань  р е к о м е н д у ю т ь:

1.  Верховній Раді України:

1.1. Забезпечити контроль за виконанням даних рекомендацій комітетських слухань.

2. Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин:

2.1. У разі надходження до Верховної Ради України в установленому порядку законопроектів, направлених на стимулювання створення, діяльності та розвитку сімейних фермерських господарств, а також законопроектів з питань сільськогосподарської кооперації і дорадчої діяльності, забезпечити їх першочерговий розгляд та супровід під час розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України;

2.2. У термін до 01.12.2016 року створити робочу групу при Комітеті за участі народних депутатів України, представників Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України, провідних фахівців та науковців Національної академії аграрних наук України, представників фермерських та інших професійних громадських організацій по підготовці та напрацюванню необхідних змін до нормативно-правових актів з метою створення комплексних умов для розвитку сімейних фермерських господарств в Україні;

2.3. Для забезпечення продовольчої безпеки та гарантування зайнятості сільського населення як економічної основи розвитку сільських територій відповідній робочій групі при Комітеті у термін її після створення, але не пізніше 01.04.2017 року доручається:

-   розробити Стратегічні засади та План заходів із відповідним фінансуванням щодо стимулювання створення та розвитку сімейних фермерських господарств на період до 2025 року;

-   розробити та подати в установленому порядку на розгляд Верховній Раді України проект Закону направлений на унормування критеріїв віднесення виробників сільськогосподарської продукції за розмірами господарювання до малих, середніх та великих з метою формування та здійснення диференційованої державної аграрної політики;

-   розробити та подати в установленому порядку на розгляд Верховній Раді України пропозиції щодо удосконалення законодавчої бази у сфері аграрної та податкової політики з метою приведення її у відповідність до європейських норм і стандартів згідно з вимогами актів законодавства Європейського Союзу, зокрема, Директив 112/2006 та 1307/2013 Ради Європи, якими встановлюються єдині підходи у наданні найменшим фермерським господарствам права сплачувати ПДВ за паушальним методом, правила прямих виплат фермерським господарствам в контексті реалізації Спільної Аграрної Політики на 2014-2020 роки, згідно якої встановлюються виплати починаючим фермерам протягом перших п’яти років їх діяльності. При формуванні пропозицій щодо удосконалення податкової політики передбачити: можливість вибору системи оподаткування як фізичних осіб чи як підприємців;  встановлення мінімальних розмірів неоподатковуваних доходів фізичних осіб; секторальний підхід до оподаткування аграрної діяльності сільських домогосподарств; різні підходи у розрахунку бази оподаткування (розрахункового (норми прибутку для певних видів діяльності на певній території) або на основі фактичних доходів фермерів (як правило, розрахованих за спрощеною системою);

-    розробити та подати в установленому порядку на розгляд Верховній Раді України проект Закону спрямований на забезпечення можливості добровільної реєстрації платником податку сімейного фермерського господарства у статусі фізичної особи-підприємця; запровадження для сімейних фермерських господарств, платників податку у статусі фізичної особи-підприємця п’ятирічних податкових канікул та звільнення від перевірок контролюючими органами, в тому числі податкових; встановлення неоподатковуваного мінімуму доходів в розрахунку на одного члена після завершення п’ятирічного періоду податкових канікул; надання сімейному фермерському господарству, платнику податку у статусі фізичної особи-підприємця статусу сільськогосподарського товаровиробника; надання сімейному фермерському господарству опційного права обрахування податкової бази нормативним методом;

-    розглянути доцільність надання сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам статусу виробника сільськогосподарської продукції;

-    розробити та подати в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо удосконалення правових та економічних засад діяльності сільськогосподарських кооперативів;

2.4. У термін після розробки, але не пізніше 01.05.2017 року затвердити розроблені Робочою групою Стратегічні засади та План заходів із відповідним фінансуванням щодо стимулювання створення та розвитку сімейних фермерських господарств на період до 2025 року.

3.  Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики:

3.1. Прискорити розгляд проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств)» (реєстр. №4438 від 14.04.2016р.) та рекомендувати Верховній Раді України прийняти даний законопроект у першому читанні.

4.  Кабінету Міністрів України:

4.1. Починаючи з 2017 року забезпечити виконання статті 6 Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» якою передбачено, що соціально спрямовані дорадчі послуги, що надаються за рахунок коштів Державного бюджету України, щорічно визначаються державною цільовою програмою сільськогосподарської дорадчої діяльності в межах видатків Міністерства аграрної політики та продовольства України та місцевими  програмами соціально-економічного розвитку;

4.2. Забезпечити налагодження та підтримку ефективної взаємодії між Міністерством аграрної політики та продовольства України, Міністерством соціальної політики України, Міністерством юстиції України, а також державними органами виконавчої влади, іншими сторонами, що мають бути задіяні у процесі стимулювання створення та розвитку сімейних фермерських господарств;

4.3. У термін до 01.03.2017 року з метою вдосконалення та надання державної підтримки сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам, яка передбачена бюджетною програмою КПКВК 2801180 «Фінансова підтримка заходів у агропромисловому комплексі», механізм використання коштів якої визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2012 року №104 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки заходів в агропромисловому комплексі», підготувати пропозиції щодо внесення змін до діючого Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2011 року №272, а саме за напрямом «Державна підтримка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів»;

4.4. У термін до 01.04.2017 року розробити пропозиції щодо запровадження комплексного підходу по створенню механізмів стимулювання розвитку бізнесу на сільських територіях, в перчу чергу аграрного, шляхом реорганізації Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, розширення його функцій з урахуванням досвіду та кращих практик ЄС (Платіжне агентство);

4.5. У термін до 01.06.2017 року розробити та подати в установленому порядку на розгляд Верховній Раді України проект Закону спрямований на унормування правових засад щодо особливих умов соціального страхування самозайнятих осіб у сільському господарстві;

4.6.  Для забезпечення продовольчої безпеки та гарантування зайнятості сільського населення як економічної основи розвитку сільських територій:

-    у термін до 01.07.2017 року внести зміни до Стратегії розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. №806-р, з урахуванням  відповідних Стратегічних засад та Плану заходів із відповідним фінансуванням щодо стимулювання створення та розвитку сімейних фермерських господарств на період до 2025 року;

-    у термін до 01.08.2017 року доопрацювати та затвердити Проект Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року з урахуванням відповідних Стратегічних засад та Плану заходів із відповідним фінансуванням щодо стимулювання створення та розвитку сімейних фермерських господарств на період до 2025 року;

4.7. У термін до 01.09.2017 року розробити та затвердити нову бюджетну програму підтримки розвитку сімейних фермерських господарств за наступними напрямками:

-    запровадження системи прямих платежів;

-    модернізація малих і середніх господарств у тому числі технічна;

-    допомога на започаткування поза аграрної діяльності (диверсифікація виробництва);

-    виробництво екологічної (органічної) продукції;

-    розбудова ринкової інфраструктури в сільській місцевості;

-    допомога молодим фермерам на господарське облаштування;

4.8.  У термін до 01.10.2017 року на виконання нової бюджетної програми підтримки розвитку сімейних фермерських господарств розробити та затвердити Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті передбачивши фінансове стимулювання трансформації особистих селянських господарств у сімейні фермерські господарства в тому числі на безповоротній основі, фінансові компенсації членам сімейних фермерських господарств за сплачені єдині соціальні внески, навчання та підвищення кваліфікації голів сімейних фермерських господарств, стимулювання створення на основі сімейних фермерських господарств сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

4.9. У термін до 01.12.2017 року розробити обґрунтовані пропозиції щодо створення в Україні агентства з питань створення сільськогосподарських кооперативів, в тому числі з функціями здійснення моніторингу їх діяльності та фінансової підтримки (Державне агентство з питань сільськогосподарської кооперації);

4.10. При формуванні видатків Державного бюджету України починаючи з 2017 року забезпечити щорічне фінансування бюджетної програми КПКВК 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі» за напрямом «Державна підтримка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів»;

4.11. При формуванні видатків Державного бюджету України починаючи з 2018 року забезпечити включення нової бюджетної програми підтримки розвитку сімейних фермерських господарств до складу розподілу видатків державного бюджету з обсягом бюджетного фінансування не менше 10% щорічно від загальної суми видатків, що спрямовується на загальну підтримку агропромислового комплексу (за рахунок загального фонду Держбюджету).

5. Міністерству аграрної політики та продовольства України:

5.1.  Забезпечити, за участю дорадчих служб, наукових та громадських професійних громадських організацій постійне проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань створення та діяльності сімейних фермерських господарств, у тому числі мети, змісту, очікуваних результатів та відповідних заходів центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

5.2. У термін до 01.03.2017 року розробити та подати в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо спрощення доступу до земельних ресурсів малих і середніх господарств;

5.3. У термін до 01.04.2017 року для забезпечення аграрної галузі висококваліфікованими кадрами внести узгоджені пропозиції щодо впровадження в навчальному процесі державних навчальних закладів, що знаходяться у сфері управління Мінагрополітики, підготовки спеціалістів за дуальною системою навчання;

5.4. У термін до 01.11.2017 року з метою забезпечення доступу малих та середніх виробників сільськогосподарської продукції, в тому числі сімейних фермерських господарств, та сільського населення до сільськогосподарських дорадчих послуг вжити заходів щодо удосконалення системи сільськогосподарського дорадництва шляхом створення на базі одного з інститутів НААН Національного навчально-практичного центру сільськогосподарського дорадництва (відповідно до статті 404 Угоди Про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами).

6. Міністерству юстиції України:

6.1. У термін до 01.06.2017 року унормування процедури створення та реєстрації сімейних фермерських господарств, в тому числі фізичних осіб-підприємців – голів сімейних фермерських господарств.

7. Міністерству фінансів України:

7.1. На виконання Порядку денного асоціації Україна - ЄС, посилити та зміцнити співробітництво, спрямоване на покращення й удосконалення податкової системи та адміністрування в Україні відповідно до міжнародних та європейських стандартів, включаючи підготовку до поступового наближення до структури оподаткування, як закріплено в acquis ЄС та передбачено у відповідному додатку до Угоди про асоціацію, зокрема шляхом вдосконалення та спрощення податкового законодавства для стимулювання розвитку сімейних фермерських господарств в Україні.

8.  Обласним, Київській та Севастопольській міським, державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування:

8.1.  Під час розроблення та затвердження регіональних та місцевих програм (заходів) передбачати необхідні кошти для стимулювання створення та розвитку сімейних фермерських господарств, сільськогосподарської кооперації на їх основі, а також дорадництво;

8.2.  Забезпечити постійне проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи, в тому числі із залученням сільськогосподарських дорадчих служб з питань створення, діяльності та розвитку сімейних фермерських господарств, їх доступу до ринків збуту, сільськогосподарської кооперації.

Заступник Голови Комітету                                                                В. ІВЧЕНКО