СХВАЛЕНО

рішенням Комітету

Верховної Ради України

з питань аграрної

та земельної політики

від 12.06.2023, протокол № 124

Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї

спільних комітетських слухань у комітетах Верховної Ради України

з питань аграрної та земельної політики та з питань енергетики та житлово-комунальних послуг на тему:

«Розвиток виробництва альтернативних джерел енергії, а саме - біометану, водню, інших синтетичних газів та біоетанолу»

Учасники спільних комітетських слухань, що відбулися 04 травня 2023 року, заслухавши та обговоривши виступи голів комітетів Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики та з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, народних депутатів України, представників центральних органів виконавчої влади, профільних підприємств, громадських організацій та експертів відзначають наступне.

Внаслідок повномасштабної агресії росії в Україні промисловість, енергетичний та аграрний сектори функціонують в умовах безпрецедентних викликів, пов’язаних з кризою неплатежів, браком фінансових ресурсів, обмеженістю виробничих та експортних спроможностей, високими цінами на енергоносії, ускладнено доступ підприємств до ресурсів і сировини, ринків збуту.

З жовтня 2022 року агресія росії проявилася масованими обстрілами об’єктів енергетики, в результаті чого на початок 2023 року було пошкоджено близько 40 % загальної інфраструктури та генеруючих потужностей енергетичної системи України. Це призвело до поглиблення кризових тенденцій у промисловості внаслідок застосування масових аварійних вимкнень, планових обмежень енергопостачання для промислових підприємств.

Для налагодження безперервного виробничого процесу на підприємствах критичної інфраструктури, підприємства змушені були масово переходити на використання генераторів, що значно збільшило собівартість виробництва. Зростання цін на газ зумовило зупинення 10 вітчизняних цукрових заводів. Перебої з енергопостачанням вкрай негативно вплинули і на олійно-жирову галузь, за 4 місяці 2022/2023 маркетингового року в Україні перероблено близько 4,5 млн. тон соняшнику, що стало мінімумом із сезону 2015/2016.

Загалом через високу енергомісткість в умовах збільшення енергодефіциту, відбулось скорочення виробництва та послаблення цінової конкурентоспроможності вітчизняної промислової продукції.

В умовах війни можливості для промислових підприємств диверсифікувати джерела енергопостачань є вкрай обмеженими, оскільки потребують значних інвестицій. Тому надмірна залежність від централізованих джерел енергопостачання, містиме ризики закриття багатьох підприємств насамперед енергомістких галузей, зростання цін виробників та зменшення надходжень до державного бюджету.

Таким чином, економічний потенціал будь-якої країни багато в чому залежить від стану її енергетичної системи, джерел енергетичних ресурсів та умов їх використання.

Використання альтернативних джерел енергії сприяє забезпеченню сталого постачання в умовах зростаючих енергетичних потреб. У багатьох розвинених країнах стратегічним питанням національної енергетичної безпеки є зменшення залежності від імпорту енергоносіїв.

Набуття Україною статусу кандидата на членство в ЄС надає додатковий стимул до спільного з ЄС руху в питаннях сталості, зокрема, розвитку відновлюваних газів.

План REPowerEU, який затвердила Єврокомісія у червні 2022 року, є відповіддю на енергетичну кризу, спричинену вторгненням росії в Україну. Це свідчить про наміри Євросоюзу долати залежність від російських енергоресурсів.

Ключову роль у досягненні цілей, встановлених планом REPowerEU, відіграватимуть відновлювані гази (передбачається збільшення використання біометану та відновлюваного водню). У відповідному плані дій ЄС має намір стимулювати галузь і досягти виробництва обсягом 35 млрд м³ біометану на рік до 2030 року.

Біометан, це біогаз, доведений до якості природного газу, що містить, як правило, 95-98 % метану (СН4). Відповідно до звіту EBA Statistical Report 2021 відомо, що 47 % біометанових заводів, які зараз діють в Європі, підключені до розподільних мереж, а 20 % – до газотранспортних систем, 10% – європейських біометанових станцій не мають підключення до газової інфраструктури, а щодо решти 23 % об’єктів немає достовірної інформації.

За оцінками експертів до 2030 року щорічне виробництво біометану в Україні може досягти 1 млрд м³. Загальний річний потенціал заміщення в Україні природного газу біометаном складає близько 9,7 млрд м³/рік. Крім нормотворчих та регуляторних факторів, для забезпечення такого результату Україні потрібно залучити не менше 20 млрд долл. США інвестицій (вартість самого будівництва заводів із системами очищення та зберігання) у галузь, без врахування витрат на підключення систем та модернізаціїї (дооснащення) ГТС. Для розвитку біоенергетичного потенціалу держава працює над впровадженням надійного законодавчого підґрунтя.

На сьогодні в Україні впроваджена законодавча база щодо розвитку ринку біометану.

У листопаді 2021 року набув чинності Закон щодо розвитку виробництва біометану № 1820-IX, яким, зокрема, передбачено впровадження гарантій походження біометану та на Держенергоефективності покладено зобов’язання щодо ведення Реєстру гарантій походження біометану.

На виконання положень зазначеного Закону Держенергоефективності розроблено та постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2022 № 823 прийнято Порядок функціонування реєстру біометану.

Запуск Реєстру біометану забезпечить можливість верифікувати очищений біогаз (біометан), фізико-хімічні характеристики якого мають відповідають стандартам на природний газ, та надавати гарантії походження на поданий в газотранспортну систему для транспортування споживачу біометан.

Реєстр біометану, розроблений з урахуванням норм чинного законодавства та правил функціонування подібних реєстрів країн ЄС, дозволить торгувати біометаном, підтвердженим гарантією походження, не тільки на внутрішньому ринку, а й стане потенційною можливістю його продажу в країни ЄС, після укладання відповідних міжнародних договорів.

02.08.2022 прийнято постанову НКРЕКП № 847 «Про внесення змін до Кодексу газотранспортної системи та Кодексу газорозподільних систем», яка врегульовує питання постачання біометану в мережі.

Так, постановою передбачено збільшення молярної частки вмісту кисню у природному газі з 0,02 мол. %:

- до 0,2 мол. % для доступу біометану до газотранспортної системи;

- до 1,0 мол. % для доступу біометану до газорозподільних систем.

Всі ці чинники створюють сприятливе середовище для впровадження інвестиційних проектів з біометану в Україні.

На сьогодні розглядають можливість виходу на ринок біометану близько 30 агрохолдингів. Більшість з них це компанії, які на сьогодні є власниками біогазових установок і займаються виробництвом електроенергії по «зеленому» тарифу.

За даними НКРЕКП станом на 01.01.2023 в Україні встановлено 64 установки, які виробляють електричну енергію з біогазу та які працюють за «зеленим» тарифом. Загальна електрична потужність зазначених установок 135 МВт, з них 32 одиниці потужністю 102 МВт - на відходах сільського господарства та ще 32 одиниці потужністю 33 МВт - на твердих побутових відходах.

Зазначеними установками у 2023 році вироблено 502,6 млн кВт*год електроенергії, що еквівалентно 255 млн м³ біогазу або 135 млн м³ біометану (у 2021 році вироблено 553 млн кВт*год електроенергії, що еквівалентно 280 млн м³ біогазу або 150 млн м³ біометану). 

Повна собівартість товарного біометану, з урахуванням виду сировини для виробництва біогазу, потужності установки та вартості логістики до кінцевого споживача, може сягати 313-1136 євро/1000 м³. Найбільш вагомою складовою собівартості біометану є витрати на сировину. 

Для цін на газ характерне сезонне коливання. Середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі протягом січня 2022 року– грудня 2022 року складали близько 1000 євро/1000м³ без ПДВ, станом на квітень 2023 року вони складають 380 євро /1000м³ без ПДВ.

Найбільша ціна на газ на газовому хабі TTF (Нідерланди) спостерігалась 25.08.2022 і складала 3368 євро/1000м³. Станом на 06.04.2022 вона складає 430 євро/1000м³.

Українському бізнесу експорт біометану наразі цікавіший за продаж його на внутрішньому ринку, оскільки в Європі платять так звану премію за відновлюваність, тобто за скорочення викидів парникових газів. Готовність європейців її платити пов'язана з податком на викиди СО² у розмірі 80 євро за тонну. Європейці готові купити дорожче біометан, щоб не сплачувати цей податок.

Водночас, питання експорту наразі є невирішним, що не дає можливості прогнозувати наступні кроки не тільки українському бізнесу, а й потенційним іноземним інвесторам.

Ключові проблеми та питання, що потребують врегулювання:

1. Відсутність чіткого визначення товарної категорії біометану. За роз’яснень Митної служби - біометан підпадає під код УКТ ЗЕД 2711 29 00 00, що відрізняється від коду природного газу 2711 21 00 00. Водночас, оператор ГТС не виключає можливості класифікації біометану за кодами 2711 11 00 00 або 2711 21 00 00 як природного газу, через однакові фізико-хімічні характеристики таких газів.

2. Питання органу митного оформлення біометану та процедури митного оформлення біометану. Ця проблема напряму пов’язане з питанням №1. Так, у разі затвердження за біометаном окремої товарної позиції під кодом УКТ ЗЕД 2711 29 00 00 – внесння змін до Наказів Мінфіну від 20.04.2015 № 448 та від 30.05.2012 № 629 в частині доповнення цього коду до переліку товарів, митне оформлення яких здійснює енергетична митниця та відповідне унормування самого митного оформлення.

Під час спільних комітетських слухань була озвучена ініціатива щодо внесення змін до Митного кодексу України, які мають передбачається, що митний контроль та митне оформлення біогазу, біометану при транспортуванні ГТС здійснюється у порядку, передбаченому для природного газу.

Така ідея виглядає позитивно, але не вирішить проблему внесення змін на підзаконному рівні, тому процеси можуть відбуватися паралельно.

3. Питання мораторію на експорт природного газу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 р. № 1466.

Наразі вказане питання залишається невизначеним при будь-якому варіанті митного оформлення біогазу.

У разі фактичного прирівнювання біометану до природного газу – очікувано постане проблема з мораторієм і на експорт біометану.

У разі ж виділення окремого коду УКТ ЗЕД 2711 29 00 00, що відрізняється від коду природного газу 2711 21 00 00, однак продаж такої товарної позиції буде відбуватися за рахунок «віртуального» експорту. Коли фактично буде відбуватися заміщення загального об’єму газу в системі за рахунок додавання визначеного об’єму біометану та продаж (реальний експорт) природнього газу через ГТС до країн ЄС.

4. Невизначеним залишається і питання щодо стану розроблення реєстру біометану. Станом на сьогодні, тимчасовий реєстр, розроблений Держенергоефективності, не функціонує і не погоджений до впровадження.

Розглядався варіант, що новий може бути розроблений для України німецьким агентством DENA, але терміни та умови невизначені.

Дотичне питання стосується виконання іншої вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2022 №823 щодо гарантії походження.

Без такого реєстру та механізму підтвердження походження біометану, експорт може бути повністю заблокованим.

5. Відсутність остаточної інформації щодо стану технічної інфраструктури та можливостей її розгалуження.

У внутрішній частині – питання наявності можливості підключень підприємства (відстань 5-15 км до магістралі) та забезпечення компресорами на лінії розмежування між розподільними та магістральними мережами, щоб обсяг природного газу із біометаном фізично міг потрапити до магістральних мереж.

Зовнішній – наявність у суміжних держав ЄС можливості прийняти наш газ та вести належний облік (лічильники тощо).

Враховуючи зазначене, учасниками слухань наголошено, про необхідність внесення змін до відповідних наказів Мінфіну щодо включення біометану до переліку товарів, митним оформленням яких займається Енергетична митниця та до переліку товарів, які переміщуються трубопровідним транспортом. А також невідкладного виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку виробництва біометану» від 21 жовтня 2021 року № 1820-IX щодо забезпечення належного функціонування Реєстру біометану та підтвердження гарантій його походження.

Крім того, план REPowerEU передбачає збільшення використання біометану та відновлюваного водню. З метою розвитку інтегрованої інфраструктури, сховищ і портових потужностей, планом REPowerEU передбачається створення Водневого Акселератора. Європейська комісія також підтримуватиме пілотні проекти з виробництва та транспортування відновлюваного водню, одним з таких є Середземноморське партнерство із зеленого водню.

Для використання можливостей, пов'язаних з воднем, Європейський Союз у 2020 році презентував свою Водневу стратегію для кліматично-нейтральної Європи (до 2050 року), в якій основний акцент на наступні десятиліття з розвитку водневої енергетики в ЄС зроблено на виробництві водню шляхом електролізу з використанням енергії від відновлюваних джерел:

- 2020-2024 рр. – встановлення принаймні 6 ГВт електролізерів водню та виробництво до 1 мільйона тонн відновлюваного («зеленого») водню;

- 2025-2030 рр. – щонайменше 40 ГВт електролізерів водню та виробництва до 10 мільйонів тонн відновлюваного водню і ще 10 мільйонів тонн імпорту;

- 2031-2050 рр. – відновлювані водневі технології повинні застосовуватися у великих масштабах, щоб охопити всі важкодоступні для декарбонізування сектори, де інші альтернативи можуть бути неможливими або матимуть більші витрати.

Майже всі держави-члени включили плани щодо чистого водню у свої національні плани з питань енергетики та клімату, 26 підписалися до «Водневої ініціативи», а 14 держав-членів включили водень у контексті національної політики щодо альтернативних видів палива. Деякі з них вже прийняли національні стратегії або вже перебувають у процесі її прийняття.

За даними Міжнародного Енергетичного Агентства у 2020 р. у світі було встановлено 290 МВт потужностей електролізерів. З них понад 40 % базується в Європі.

Україну визначено пріоритетним партнером завдяки потенціалу із виробництва «зеленого» водню. Також Україна має одну з найбільш розгалужених газотранспортних систем в Європі, здатна перекачувати через себе великі об’єми газу.

Міненерго розроблено проєкт Стратегії розвитку водневої енергетики України до 2030 року, яка окреслить найважливіші аспекти розвитку галузі, у тому числі виробництва, зберігання, транспортування, використання та експорту водню.

Проектом Стратегії визначено наступні основні задачі:

для виробництва чистого та низьковуглецевого водню встановити:

до 2030 року - 10 ГВт електролізерів та 40 ГВт електростанцій ВДЕ;

до 2035 року - 20 ГВт електролізерів та 80 ГВт електростанцій ВДЕ;

розроблення регуляторного поля, стимулювання попиту, залучення міжнародної підтримки тощо.

Розділяючи мету ЄС досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року, Україна має розвивати ті види виробництва водню, які не залишають вуглецевого сліду. А саме:

зелений водень, який отримують у результаті електролізу води з використанням відновлюваної енергії;

рожевий водень, який виробляється методом електролізу води, але з використанням електроенергії з атомних електростанцій.

На даний час вартість виробництва зеленого водню залишається високою, що є певним бар'єром. За даними Міжнародного Енергетичного Агентства, вартість виробництва «зеленого» водню у 2021 році становила 3-7,5 дол/кг, з природного газу – 0,9-3,2 дол/кг .

Водночас, витрати на виробництво водню з відновлюваної електроенергії можуть впасти на 30% до 2030 року внаслідок зменшення витрат на ВДЕ, здешевлення матеріалів, відповідного обладнання та економії на масштабах виробництва.

Зважаючи на те, що мінімальна потужність електролізера (з точки зору окупності) – 100 МВт, небхідно визначити господарські ділянки з можливістю забору води від 200 тис. тонн на рік та горизонтом використання 30 років.

Одним із ефективних шляхів розвитку водневої економіки може стати кластеризація цього напрямку. Для кластеризації важливо опрацювати економічні, технологічні та регуляторні аспекти, пов'язані з цим процесом, розробити законодавче підґрунтя, спираючись на досвід ЄС. Зокрема, вивчається можливість та економічна доцільність отримання водню з морської, шахтної, кар’єрної та іншої високомінералізованої та забрудненої води.

Одним із прикладів реалізації в таких кластерів в Європі є проєкт Ланкастерського водневого хабу, який створюється у Великобританії консорціумом на чолі з EDF навколо проекту з електролізного виробництва водню на базі АЕС «Хейшем». До складу хаба буде включено інфраструктуру із зберігання та транспортування водню, заправні станції, міські та міжміські водневі автобуси, поїзди на водневих паливних елементах, які курсуватимуть по всьому регіону. Планується переведення на водень портових навантажувачів та паромів до острова Мен, а також використання водню для опалення будинків.

Вже зараз розглядаються можливості реалізації перших пілотних проектів, здійснюється пошук оптимальних місць їх розташування та оптимальних технологій виробництва.

Учасниками слухань наголошено, що на сьогодні є зацікавленість і реальні кроки серед представників бізнесу, промислових об'єктів, міжнародних організацій, наукових установ та інших стейкхолдерів щодо впровадження водневих проектів в Україні.   

Ключову роль у досягненні цілей встановлених в плані REPowerEU відіграватимуть відновлювані гази, зокрема передбачено виробництво 10 млн. тон «зеленого» водню в рік всередині країн та 10 млн тон імпорту.

В рамках реалізації цілей плану REPowerEU Єврокомісія оголосила про необхідність виділення 210 млрд євро до 2027 року

Наразі вже створено ряд фондів, які фінансують проекти з розвитку виробництва відновлюваних газів, зокрема, Європейський водневий банк із загальним бюджетом 3 млрд євро.

03.11.2022 Єврокомісія розпочала конкурс проектів в рамках Інноваційного фонду ЄС щодо використання зазначених коштів. Значну частину планується направити у тому числі на розвиток водневих технологій,  а саме:

1 млрд євро на електрифікацію та виробництво і використання відновлюваного водню в промисловості. В рамках цього будуть вітатися проекти як прямої, так і непрямої електрифікації промислових процесів, а також виробництва відновлюваного водню;

700 млн євро на екологічно чисте виробництво ключових компонентів для відновлюваної енергетики, зберігання енергії та відновлюваного водню. Пріоритетними є проекти з розширення виробничих потужностей в ЄС для ключових компонентів для масового розгортання інноваційної відновлюваної енергетики та водню, таких як фотоелектричні елементи та електролізери;

300 мільйонів євро для підтримки середніх пілотних проектів з глибоким потенціалом декарбонізації.

Комісія вже обговорює з партнерами та зацікавленими сторонами, як  найкраще підтримати доступ до імпорту водню, а також сприяти появі водневих хабів в ЄС.

На жаль, основними бенефіціарами даних ініціатив є проекти у країнах ЄС.

Учасниками слухань наголошено, що зважаючи на критичну ситуацію в енергетиці України пов’язану з російською військовою агресією та, враховуючи потенціал України у сфері виробництва відновлюваних газів, необхідно розглянути можливі шляхи включення проектів з розвитку виробництва відновлюваних газів в Україні до переліку проектів, які можуть бути реалізовані за кошти відповідних європейських фондів. Розділяючи мету ЄС досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року, Україна має розвивати ті види виробництва водню, які не залишають вуглецевого сліду.

Також важливим елементом політики вуглецевої нейтральності є використання альтернативних видів палива у транспортному секторі.

Україна як член Енергетичного Співтовариства взяла на себе зобов’язання щодо використання відновлюваної енергії у транспортному секторі. Станом на кінець 2020 року ця частка в Україні складала лише 2,5 %.

За даними Державної митної служби, першу позицію у структурі українського імпорту у 2021 році займали нафтопродукти (9,1 млрд $). У той же час Україна є аграрною державою та одним зі світових лідерів експорту зернових і має достатній потенціал, щоб частково замістити нафтове пальне за рахунок виробництва біоетанолу.

Відповідно до Директиви RED ІІ з метою поширення використання відновлюваної енергії у транспортному секторі кожна держава-член зобов’язує постачальників палива забезпечити, щоб частка відновлюваної енергії в кінцевому споживанні енергії у транспортному секторі становила не менше 14 % до 2030 року.

Національною транспортною стратегією України на період до 2030 року, затвердженої розпорядженням Уряду від 30 травня 2018 року № 430-р, передбачається досягнення збільшення рівня застосування альтернативних видів палива та електроенергії до 50 відсотків до 2030 року.

За даними Української Технологічної Компанії (UTC) в Україні існують 22 невеликих біоетанольних заводи, які загалом можуть виробляти близько 500 млн. л/рік. З них сім – це нові приватні виробництва, інші – реконструйовані старі державні заводи. Наразі стабільно функціонують на повну потужність менше половини з усіх підприємств.

Блокада українських портів і проблеми з експортом аграрної продукції змінили ситуацію у напрямку пошуку шляхів переробки цієї продукції всередині країни. Одним з можливих напрямків – виробництво біоетанолу з зерна.

З метою розвитку виробництва біоетанолу в Україні, Верховною Радою України було прийнято у першому читанні за основу законопроект № 3356-д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язковості використання рідкого біопалива (біокомпонентів) у галузі транспорту». 15.03.2023 Комітет ВРУ з питань енергетики та ЖКП прийняв рішення рекомендувати ВРУ прийняти даний законопроект в цілому.

Законопроектом передбачається:

встановлення обов’язкової частки рідкого біопалива (квот) в загальному річному обсязі продажу бензину (5 об'ємних відсотків);

впровадження обліку та контролю вмісту біокомпонентів у бензинах;

встановлення відповідальності (штрафів) за недотримання квот суб’єктами господарювання, які займаються виробництвом, імпортом та реалізацією бензинів на митній території України (контролюючий орган - Держекоінспекція);

введення вимог щодо дотримання критеріїв сталості для біопалива.

Прийняття законопроекту сприятиме розвитку виробництва біоетанолу в Україні, використанню аграрного потенціалу в енергетичному секторі, завантаженості спиртових заводів та підвищенню енергонезалежності країни.

Водночас, доцільно додатково розглянути питання ефективності притягнення до відповідальності за порушення норм законопроекту № 3356-д. Зокрема в частині можливої необхідності внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Учасниками слухань наголошено, що Україна систематично недовикористовує потенціал переробної галузі для розвитку альтернативних видів енергії, які можуть задовольняти енергетичні потреби самої промисловості та економіки загалом, у тому числі завдяки автономізації та децентралізації енергетичних потужностей. Так, виробництво біопалива не лише дасть змогу забезпечити додаткові обсяги сталих енергоресурсів для економіки, але й сприятиме переробленню сировини, яка не може бути експортована в умовах логістичних обмежень, а також відходів сільського господарства та промисловості, що досить марнуються. За оцінками експертів, перероблення на біодизель обсягів експортованих Україною ріпаку, сої та технічної оливи здатне замістити 30 % імпорту дизелю в Україну.

Використання біоенергетичного потенціалу аграрного сектору, дасть змогу частково замістити традиційні види енергії альтернативними як на національному, так і на місцевому рівнях споживання, зміцнить енергетичну стійкість країни та знизить критичну залежність від імпортованих енергоносіїв.

Учасниками слухань наголошено, що основними перевагами розвитку виробництва вітизняного біометану та комбінованої (з супутнім виробництвом електроенергії та тепла) генерації є:

Залучення інвестицій у депресивні зараз регіони України (Північ та Схід).

Створення нових робочих місць, як у самому виробництві, так і у суміжних галузях (будівництво, постачання сировини, сервісне обслуговування обладнання тощо).

Досягнення реальної енергетичної незалежності громад, регіонів та країни в цілому без шкоди довкіллю та з виконанням міжнародних зобов’язань України щодо декарбонізації промисловості, зменшення викидів парникових газів.

Збільшення експортного потенціалу виробників, які наразі експортують сировину, а не продукцію з високою доданою вартістю.

Сприяння виконанню вимог СВАМ при експорті будь-якої продукції до ЄС у майбутньому.

Використання потужностей комбінованої генерації для балансування енергосистеми та зберігання енергії у вигляді біометану для використання у пікові години та холодну пору року.

Збільшення використання існуючих логістичних можливостей, подальший розвиток ГТС та ПСГ.

Враховуючи вищезазначене, учасники спільних комітетських слухань на тему: «Розвиток виробництва альтернативних джерел енергії, а саме - біометану, водню, інших синтетичних газів та біоетанолу» р е к о м е н д у ю т ь:

1. Верховній Раді України:

1.1. Включити до порядку денного найближчих пленарних засідань та розглянути:

євроінтеграційний проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язковості використання рідкого біопалива (біокомпонентів) у галузі транспорту (реєстр. № 3356-д від 05.11.2020) у другому читанні та в цілому як Закон.

2. Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг:

2.1. Розглянути проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвитку електронної торгівлі альтернативними видами палива (реєстр. № 8052 від 19.09.2022).

2.2. Сприяти включенню євроінтеграційного проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язковості використання рідкого біопалива (біокомпонентів) у галузі транспорту (реєстр. № 3356-д від 05.11.2020) до переліку законопроектів, які є першочерговими для включення до порядку денного ВРУ з метою його прийняття у другому читанні та в цілому.

2.3. Спільно з Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політки опрацювати можливість та, за необхідності, ініціювати зміни до Митного кодексу України, з метою врегулювання питань пов’язаних зі здійсненням митного контролю та митного оформлення біометану, що переміщується трубопровідним транспортом через митний кордон України.

2.4. Ініціювати законодавчі зміни щодо врегулювання механізму видачі гарантій походження для стисненого та скрапленого біометану.

3. Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики спільно з Міністерством аграрної політики та продовольства України:

3.1. Розробити та подати до Кабінету Міністрів України пропозиції із створення механізмів підтримки потенційних виробників біометану за рахунок коштів міжнародної підтримки та іноземних інвестицій.

3.2. Розглянути необхідність розробки та реєстрування законопроекту, який передбачатиме відповідальність за порушення встановлених норм щодо відсотку вмісту біоетанолу.

4. Кабінету Міністрів України:

4.1. Внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1466 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2023 рік» зазначивши, що експорт УКТ ЗЕД 2711 11 00 00 і УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 (Газ природний українського походження) дозволено в об’ємах, що буде пропорційні заміщений біометаном, або - доповнити перелік товарів кодом УКТ ЗЕД 2711 29 00 00 та визначити певний об’єм квот дозволених для експорту.

4.2. Забезпечити проведення перемовин з Урядами держав ЄС щодо зняття внутрішніх бар’єрів для визначення та реалізації у країнах ЄС гарантій походження біометану, що транспортується газотранспортною системою, напрацювати механізми транскордонної торгівлі біометаном.

4.3. Розглянути можливі шляхи включення проектів з розвитку виробництва відновлюваних газів в Україні до переліку проектів, які можуть бути реалізовані за кошти відповідних європейських фондів.

5. Міністерству фінансів України щодо включення біометану до переліку товарів, митним оформленням яких займається Енергетична митниця та до переліку товарів, які переміщуються трубопровідним транспортом:

5.1. Внести зміни до Наказу Мінфіну від 20.04.2015 № 448 «Про затвердження Переліку товарів, митне оформлення яких здійснюється Енергетичною митницею Державної митної служби України» - в частині додавання коду УКТ ЗЕД 2711 29 00 00 та слова «біометан» до пункту 2 зазначеного Переліку («Газ природний у газоподібному стані, нафта сира, аміак безводний, біометан») або уточнити особливості органу митного оформлення біометану у разі прирівнювання його до коду УКТ ЗЕД 2711 11 00 00 або 2711 21 00 00 як природного газу.

5.2. Внести зміни до Наказу Мінфіну від 30.05.2012 № 629 «Про митні формальності на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі» - додавши слово «біометан» поруч із словом «природний газ» у тексті документу або уточнити особливості процедури митного оформлення біометану у разі прирівнювання його до коду УКТ ЗЕД 2711 11 00 00 або 2711 21 00 00 як природного газу.

6. Міністерству аграрної політики та продовольства України:

6.1. Надати пропозиції щодо можливості залучення коштів міжнародної підтримки, донорських коштів, іноземних інвестицій, зокрема від країн, зацікавлених у імпорті біометану з України до ЄС, з метою створення фінансових стимулів для підтримки біометанової галузі шляхом, створення програм пільгового кредитування для виробників біометану з метою покриття капітальних видатків виробників біометану на приєднання до ГТС/ГРМ.

7. Оператору газотранспортної системи України:

7.1. Проаналізувати стану технічної інфраструктури та можливостей її розгалуження в частині приєднання та транспортування біометану як на території України, так і в режимі експорту. Зокрема визначити наявність необхідної кількості компресорних насосних станцій для фізичної можливості подачі біометану до магістральних мереж а також наявність на стику суміжної з країнами ЄС інфраструктури лічильників, іншого обладнання та мереж, які дозволить експортувати газ та належним чином його обліковувати. 

8. Міністерству енергетики України:

8.1. Забезпечити адаптацію практик ЄС із формування та реалізації технічної політики щодо приєднання виробників біометану до інфраструктури газотранспортної системи із використанням реверсних (дожимних) компресорних станцій при подачі біометану до газорозподільних мереж.

8.2. Визначити питання запровадження Реєстру біометану та видачі гарантій (сертифікатів) походження - як невідкладні. У разі потреби вдосконалення законодавчого врегулювання питання запровадження Реєстру біометану та видачі гарантій походження, порушити питання про внесення необхідних законодавчих змін..

8.3. Опрацювати питання синхронізації роботи Реєстру біометану та видачі гарантій (сертифікатів) походження України з системою ЄС.

8.4. Розробити та подати до Кабінету Міністрів України законопроект щодо встановлення нульової ставки податку за викиди СО₂ для установок, якими здійснюються такі викиди в результаті спалювання біопалива».

9. Дані Рекомендації оприлюднити на офіційних веб-сайтах комітетів Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики та з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, а також надіслати Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України, Міністерству аграрної політики та продовольства України, Міністерству енергетики України, Оператору газотранспортної системи України для врахування в роботі.

10. Поінформувати комітети Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики та з питань енергетики та житлово-комунальних послуг про стан виконання цих Рекомендацій до 01 вересня 2023 року.

11. Контроль за виконанням Рекомендацій покладається на Комітет Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики та Комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг.