Рекомендації комітетських слухань на тему: «Стан галузі рибного господарства та етапи її реформування»
Опубліковано 28 жовтня 2022, о 20:45СХВАЛЕНО
рішенням Комітету
Верховної Ради України
з питань аграрної
та земельної політики
від 28.10.2022, протокол № 106
Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї
комітетських слухань на тему:
«Стан галузі рибного господарства та етапи її реформування»
Відповідно до плану роботи Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики 20 жовтня 2022 року у м. Черкаси відбулися виїзні комітетські слухання на тему: «Стан галузі рибного господарства та етапи її реформування».
Аналіз поточного стану та тенденції розвитку галузі рибного господарства в Україні
Завданнями галузі рибного господарства є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх добування (вилов), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також збереження видового біорізноманіття.
Вода є одним з найважливіших компонентів біосфери, основою життя на Землі та одним з найголовніших видів природних ресурсів. Немає такого аспекту сталого розвитку, який би в кінцевому підсумку не залежав від неї.
Річковий басейн Дніпра є найбільшим в Україні. Це каскад з 6 водосховищ, великих, середніх та малих річок, озер і різноманітних лиманів. Щороку з цього басейну для різних потреб суспільства забирається близько 7,4 млрд. куб. м води. Для порівняння, з басейну Сіверського Дінця – 1,45 млрд. куб. м, Дністра – 0,5 млрд. куб. метрів.
Потенційні ресурси річкових вод України становлять в цілому близько 209,8 млрд куб. м. (разом з р. Дунай). Доступні для широкого використання водні ресурси формуються, в основному, в басейнах річок Дніпра, Дністра, Сіверського Дінця, Південного та Західного Бугу, а також малих річок Приазов’я та Причорномор’я. Поверхневі прісні водні об’єкти України вкривають 4 % загальної території держави.
Отже, Україна має достатньо значні запаси поверхневих вод, площа яких складає 24,2 тис. км2, а також має вихід до Азовського та Чорного морів.
Орієнтовно фонд рибогосподарських водних об’єктів складає більше 1,0 тис. водосховищ, які займають площу 890 тис. га, 46 тис. ставків площею 290 тис. га, 5,5 тис. озер на площі 189 тис. га та 52,3 тис. річок протяжністю 180 тис. км. Крім того, площі прибережних ділянок Чорного та Азовського морів складають 8 млн. га, а затоки та лимани майже 1 млн. гектарів.
Також, Україна має можливості до ведення промислу за межами своїх територіальних вод. Все це представляє вагомий потенціал для виробництва риби та інших гідробіонтів, але на сьогодні таке виробництво становлять лише близько 0,1 % від світового.
За оцінкою Комітету рибного господарства продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), середньорічний показник споживання риби і рибних продуктів у світі у 2018 році становив 20,5 кг на душу населення, з яких близько 52 % складала продукція аквакультури. Згідно прогнозів ФАО, середньорічний показник споживання риби і рибних продуктів у світі в 2030 році буде складати 21,5 кг.
В Україні також відслідковується тенденція до збільшення обсягу споживання рибної продукції на душу населення з 8,6 кг у 2015 році до 10,8 кг у 2017 році та 13,2 кг у 2021 році, що в основному пов’язано із збільшенням імпорту риби та рибної продукції до країни. Тим не менш, за весь період незалежності в Україні не вдалося досягнути середньосвітового рівня споживання риби та рибної продукції.
Світовий експорт водних біоресурсів зростатиме в середньому на 1,8–2,5 % на рік, і Україна повинна зайняти у цьому процесі свою нішу. Слід зазначити, що вартість експорту риби, рибної продукції та інших водних біоресурсів з України також збільшується і за останні п’ять років вона зросла більш ніж утричі – з 21,8 млн. дол. США в 2016 році до 68,6 млн дол. США за 2021 рік.
Основним джерелом риби та рибної продукції на ринку України залишається імпорт. В останні роки, він складає приблизно 80 % від обсягу риби та рибної продукції, що споживаються в державі. Починаючи з 2015 року в Україну спостерігалося стабільне зростання обсягів імпорту риби та рибної продукції і в 2021 році він склав 435,7 тис. тонн, що майже в двічі перевищує показник 2015 року.
За даними Державної служби статистики України фонд споживання риби та рибопродуктів в Україні у 2021 році склав 548 тис. тонн за відрахуванням експорту, з яких 105 – національна рибна продукція, 461 – імпортована в Україну (в перерахунку на живу вагу).
У 2011 році суб’єктами рибного господарства, було добуто (виловлено) понад 211,1 тис. тонн водних біоресурсів, у 2021 році цей показник склав лише 73,7 тис. тонн, а з початку 2022 року ледве досяг 15,3 тис. тонн. Велику роль в цьому зіграли тимчасова окупація Криму у 2014 році та повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України у лютому 2022 року.
Рівень добування (вилову) у внутрішніх рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) в 2021 році склав близько 37,7 тис. тонн водних біоресурсів: з них 12,9 тис. тонн за рахунок аквакультури, 7,1 тис. тонн спеціальними товарними рибними господарствами, 12,9 тис. тонн з водосховищ річки Дніпро та 4,8 тис. тонн з інших внутрішніх рибогосподарських водних об’єктів (їх частин). Крім того, 8,3 тис. тонн водних біоресурсів було виловлено у Чорному морі, 4,5 тис. тонн в Азовському морі та 23,2 тис. тонн за межами юрисдикції України.
Слід враховувати, що в силу різних причин значна частина українського добування (вилову) водних біоресурсів та виробництва продукції аквакультури знаходиться в тіні. Невирішеною залишається проблема незаконного, непідзвітного та нерегульованого рибальства (ННН-рибальства), яке значно впливає на ефективність управління рибальством в рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах).
Протягом 2022 року в наслідок військової агресії російської федерації проти України рівень промислового добування (вилову) зменшився майже на 73 % та склав 3,9 тис. тонн (14,3 тис. тонн у 2021 році).
На деяких рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) діє заборона навігації риболовних суден та вилову водних біоресурсів на період воєнного стану. Так, заборонено вихід маломірних суден та інших плавзасобів, суден рибного господарства та їх перебування в українській частині р. Дністер. Також закрито навігацію та заборонено вихід маломірних (малих) суден на водних об’єктах Донецької, Дніпропетровської, Запорізької (великі, середні та малі річки Каховське та Дніпровське водосховища), Київській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Черкаській та Чернігівської.
Крім того, повномасштабна збройна агресія російської федерації призвела до ускладнення та здорожчання логістики; скорочення попиту та відповідно джерел збуту водних біоресурсів та продукції з них; загибелі риби, пошкодження ставків, гідротехнічних споруд та складських приміщень, виробничого обладнання, засобів рибальства та іншого майна; унеможлення доступу до водойм та проведення технологічних операцій у зв'язку із замінюванням; відтоку працівників галузі рибного господарства.
З огляду на зазначене в Україні також скорочуються обсяги вирощування товарної риби в умовах аквакультури, що створює ризики для закриття окремих підприємств у зв’язку із зменшенням рівня дохідності такого виду діяльності поряд із постійно зростаючими видатками.
Всього з початку року в Україні було добуто на 62 % менше водних біоресурсів у порівнянні з аналогічним періодом 2021 року (40,7 тис. тонн). Наразі можна констатувати, що втрати рибного господарства України у добутих водних біоресурсах вже склали близько 25,4 тис. тонн. Відповідно до даних Державної служби статистики України, середня вартість добутих водних біоресурсів у 2021 році склала 15 760 грн/т. Тобто, у грошовому вимірі втрати суб’єктів рибного господарства України через військову агресію Російської Федерації станом складають майже 390 млн. гривень.
За попередніми підрахунками Держрибагентства, у випадку продовження на території України бойових дій, військового стану та пов’язаних із ним промислових обмежень лише сировинні втрати України можуть сягнути 65 % (48 тис. тонн або 756,5 млн. грн.) власного вилову за результатами 2022 року. Така ситуація безперечно створює серйозні виклики у контексті забезпечення продовольчої безпеки України.
Незважаючи на вищезазначене Держрибагентством та його територіальними органами вживаються всі можливі заходи щодо виконання у період воєнного стану своїх основних функцій з охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства. Зокрема, з метою підтримки промисловиків Держрибагентством направлено запити до Дніпропетровської та Одеської обласної військової адміністрації про розгляд можливості відкриття навігації риболовецьких промислових суден під час дії військового стану для відновлення активності цього виду господарської діяльності.
На сьогоднішній день, основними проблемами, що перешкоджають сталому розвитку рибного господарства є:
- виснаження промислових запасів більшості видів водних біоресурсів, низький рівень їх штучного та природного відтворення;
- значний негативний антропогенний вплив на водні екосистеми через гідробудівництво, зміни клімату та забруднення, що призводить до деградації природних біоценозів;
- високий рівень імпортозалежності;
- застарілість законодавства та надмірне паперове навантаження при отриманні дозвільних документів для ведення господарської діяльності у галузі рибного господарства;
- відсутність прозорих та конкурентних механізмів доступу до водних біоресурсів для суб'єктів рибного господарства;
- високий рівень незаконного, непідзвітного та нерегульованого рибальства (ННН-рибальство);
- відсутність належної простежуваності походження та обігу водних біоресурсів та продукції з них на ринку: від вилову (вирощування) – до їх реалізації;
- недосконалість системи збору статистичної інформації;
- недосконалість процедури орендних правовідносин щодо гідротехнічних споруд та іншої рибогосподарської інфраструктури;
- неврегульованість механізмів надання в користування частини водних об’єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для облаштування плавучих рибницьких садків та інших форм ведення аквакультури;
- низький експортний потенціал та обмежена географія експорту рибної продукції національного виробництва.
Водночас виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, пов’язаних із шкідливою дією вод, а також з якістю вод басейну річки Дніпро, призводить до виникнення численних випадків мору риби, навіть таких «аборигенів», як щук та карасів, які здатні виживати в найтяжчих умовах, а надзвичайні ситуації, пов’язані з підняттям рівнів води, завдають суттєвих збитків населенню та державі в цілому.
Зазначене, у свою чергу, збільшує видатки державного бюджету, спрямовані на ліквідацію наслідків цих надзвичайних ситуацій, які протягом 2017–2020 років становили майже 2,0 млрд. гривень.
Проблему забезпечення водними ресурсами, також ускладнюють забруднення річок і підземних вод, фізичне змінення русел, створення перешкод на річках і штучних водних об’єктів. Через це водойми стають менш спроможними підтримувати належну якість води та біорізноманіття.
Учасниками слухань було зазначено щодо необхідності законодавчого врегулювання наступних актуальних питань:
- вдосконалення регламентації любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову водних біоресурсів;
- відновлення океанічного промислового рибальства;
- закріплювати на тривалий термін правила вилову за традиційними користувачами, особливо за тими, хто здійснює зариблення водойм та розвиває аквакультуру, хто забезпечує зайнятість місцевих трудових ресурсів у рибному господарстві;
- змінити вимоги законодавства щодо розташування рибоприймальних пунктів безпосередньо біля берегової лінії водного об'єкта, де здійснюється спеціальне використання водних біоресурсів, дозволивши переміщати біоресурси з плавзасобу на закріпленому за підприємством спецавтотранспорті на рибоприймальні пункти, побудовані та обладнані згідно ветеринарно-санітарні вимог.
Враховуючи вищезазначене, учасники комітетських слухань р е к о м е н д у ю т ь:
І. Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики:
1. Забезпечити контроль за виконанням даних рекомендацій комітетських слухань.
2. Розглянути та рекомендувати для розгляду в першому читанні Верховною Радою України проект Закону України «Про залучення інвестицій у розвиток галузі рибного господарства», реєстр. № 8119 від 10.10.2022.
3. У разі надходження до Верховної Ради України в установленому порядку законопроектів, спрямованих на розвиток рибного господарства, боротьбу з ННН-рибальством, забезпечення простежуваності походження водних біоресурсів та продукції з них, пришвидшення інтеграції України з ринками країн ЄС і розвиток взаємної торгівлі сільськогосподарською продукцією, а також адаптації національного законодавства до європейських вимог, забезпечити їх першочерговий розгляд та супровід під час розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України.
ІІ. Кабінету Міністрів України:
1. Розробити та подати у 2022 році на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про простежуваність обігу водних біоресурсів».
2. Забезпечити неухильне виконання Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію з метою максимального використання можливостей, які відкривають асоціативні відносини з Європейськими Союзом щодо нарощування експорту риби та рибопродукції на ринки ЄС.
3. Забезпечити розроблення та прийняття підзаконних нормативно правових актів направлених на впровадження цифрових технологій, залучення інвестицій в галузі рибного господарства України та боротьбу з ННН-рибальством.
4. Затвердити стратегію та програму розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 року.
III. Міністерству аграрної політики та продовольства України
1. Розробити та подати на затвердження Кабінету Міністрів України:
1.1. Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту із запровадження проведення аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) шляхом електронних торгів».
1.2. Стратегію та програму розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 року.
1.3. Інші підзаконні нормативно правові акти направлені на впровадження цифрових технологій, забезпечення простежуваності походження водних біоресурсів та продукції з них, залучення інвестицій в галузі рибного господарства України та боротьбу з ННН-рибальством.