Основною помилкою при проведенні в Україні земельної реформи було те, що земля не розглядалася як ресурс для територіального розвитку країни. Безсистемна передача земель у власність та користування сприяла хаотичній забудові населених пунктів без урахування містобудівних та екологічних норм і правил, виникненню низки кризових явищ у землекористуванні. Наразі вирішення цих питань істотно ускладнюється вже сформованими відносинами власності. Тому головним пріоритетом при реформуванні земельних відносин в умовах децентралізації влади має стати домінування інтересів територіальних громад, а також екологічних та соціально-економічних інтересів країни.
У останній час все частіше політиками, а також іншими посадовцями та земельними експертами проголошуються заяви про відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності.
А чи готова сьогодні Україна до запровадження ринку земель – безумовно ні, оскільки законодавча база із даного питання ще не сформована. Урядом на виконання Закону № 767 від 10 листопад 2015 року, яким було продовжено мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, навіть не внесено на розгляд Верховної Ради України проект Закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» (термін –
01 березня 2016 року). Іншими суб’єктами права законодавчої ініціативи законопроекти з даного питання також не запропоновані. Тому вести мову про лібералізацію ринку земель, якого ще не існує, передчасно.
Крім того, слід враховувати, що розвитку аграрного сектора економіки перешкоджає не відсутність ринку землі, а наявність значної корупційної складової при регулюванні земельних відносин, надмірний податковий тиск та відсутність зрозумілої для сільськогосподарських виробників цінової політики на ринку сільськогосподарської продукції.
На законодавчому рівні вже вдалося скасувати цілий ряд дозвільних документів та надлишкових погоджень у сфері землекористування, а також удосконалити процедуру продажу земель державної та комунальної власності на земельних торгах, що безумовно було позитивно оцінено як сільгоспвиробниками, так і інвесторами. Ще ряд законопроектів із цих питань знаходяться на розгляді у Комітеті.
Запровадженню ринку земель сільськогосподарського призначення не сприяє також повна відсутність достовірної інформації про фактичний стан використання цих земель сьогодні, як власниками цих земель, так і іншими землекористувачами, а також достовірної інформації про якісні показники цих земель. Проведення суцільної інвентаризації цих земель потребує значних фінансових витрат.