Приватне фермерське сімейне господарство  Павла Збінського ще навесні було на відстані одного танкового пострілу від ворога.

Тобто за 3 км від лінії фронту на Житомирщині.

Сьогодні про той час на фермі нагадують грамоти від військових і розписаний автографами і подяками жовто- блакитний прапор на веранді його будинку.

Адже м’ясо індиків, яких вирощує Павло Францович, тоді рятувало всіх - біженців із окупованих і обстрілюваних районів, військових. Та й саму родину фермера, яка не виїхала, а вирішила, що робота на перемогу важливіша.

Сьогодні тут, на щастя, тихо.

Павло Францович знову взявся за звичну тяжку роботу - підіймати свою ферму. На 2 гектарах землі він вирощує індиків, лохину, лаванду, мед. Він не планує розширюватися, адже дбає про якість, а не кількість. Його команда - це дружина, діти, зяті. Його мета - робити якісний продукт.

На таких як він тримається Україна та наше сільське господарство. А наше завдання - підтримувати, стимулювати та розвивати.

Україна - унікальна, бо унікальні наші люди!

Повернутись до списку публікацій

Версія для друку

Ще за розділом


“Новини”

11 липня 2025 09:55
09 липня 2025 14:36
07 липня 2025 17:13
07 липня 2025 16:00
03 липня 2025 11:52
02 липня 2025 11:58
01 липня 2025 16:02
26 червня 2025 14:32
26 червня 2025 09:48
23 червня 2025 18:15