Коментарі членів Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин за результатами проведених комітетських слухань: «Стратегічні напрямки державної політики у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення, актуальні проблеми у галузі земельних відносин та шляхи їх подолання»

Олександр Бакуменко, заступник Голови Комітету:

“Ми почули різні точки зору, різні підходи. Тема дійсно дуже важлива і сприймається по різному. Частина людей за, частина людей проти, але тільки професійна, чітка, вивірена позиція по такому важливому питанню як земля, національному нашому багатству, може привести до правильного рішення. Наша мета найближчим часом - скласти дорожню карту із законопроектів, які дозволять вирішити нагальні проблеми: і фермера, і того, хто має паї, і той хто працює на землі, і холдинги та всі інші.

Ми, як народні обранці, готові до конструктивного діалогу, а саме, конкретних пропозицій, напрацювань. Це буде дуже серйозний процес, і ми повинні знайти правильний шлях і скористатися тим інтелектом, потенціалом, який забезпечить і тим хто володіє землею, і той хто орендує, знайти правильну відповідь, яка влаштує всіх. Дуже важливе питання - тема децентралізації, і завдання парламентарів, де ми маємо більшість, так і представників сільських та районних рад, науковців, об'єднати зусилля заради економічної та продовольчої безпеки країни, створення певних стимулів тим, хто збільшує кількість робочих місць і дає продукцію.

Одним з головних наших завдань на сьогоднішній день залишається правильна, професійна, чітка і злагоджена законотворча робота. Тому, пропозиція всім брати участь в роботі над законопроектами і разом підготувати документ, який буде прийнятий Верховною Радою України, як Закон.”

Вадим Івченко, заступник Голови Комітету:

“Зрозуміло, рано чи пізно ринок землі потрібно відкривати. Але це потрібно робити не поспіхом і супроводжуючи механізмом захисту дрібних землевласників. У ситуації, коли рівень правових знань у населення дуже невисокий, а рівень доходів не дає змоги забезпечити належний супровід угод, нечисті на руку гравці можуть юридично стимулювати процес зміни власника. Селянам, іншим простим власникам землі, скоріш за все доведеться віддати свої паї, і не завжди з своєї волі.

Сьогодні більшість паїв здається в оренду фермерам та великим аграрним корпораціям. Чи стануть громадяни України багатшими, якщо орендарі стануть власниками? І навіщо продавати невідтворюваний ресурс і засіб виробництва, яким є земля, якщо з її допомогою можна виробляти сільгосппродукцію і продавати країнам-споживачам, отримуючи при цьому всю додану вартість?

Дозволити продаж землі у час фінансової, економічної кризи та при непрацюючій судовій та правоохоронній системи влади означає прирікати власників землі на продаж її за копійки добровільно або добровільно- примусово.

Олег Кулініч, член Комітету:

«Обмеження мають зніматись поступово, суспільство має звикнути до того, що земля с/г призначення теж є товаром - це сприятиме капіталізації землі, використання її як потужного засобу залучення кредитних ресурсів.

Але загрозою є пов’язане з цим швидке витіснення малих фермерів і поступове вимирання сіл. І ця загроза, як була актуальною 15 років тому, коли вводився мораторій, є такою і зараз. Тому держава повинна знайти ті засоби, які б сприяли формуванню в селі середнього класу і допомогти йому зайняти свою нішу в системі аграрного виробництва.

Саме в руках середнього класу мала б бути сконцентрована значна частина сільськогосподарських земель. Тоді можна говорити про зайнятість на селі, про те, що село, взагалі, продовжує жити».

Сергій Лабазюк, член Комітету:

Вже протягом останнього пів року точаться дискусії щодо зняття обмеження на продаж землі. Однак, у той же час необхідно враховувати, що швидке зняття мораторію, про яке зараз заговорила влада пов’язано із наступними суттєвими ризиками. Буде стимулюватися відтік населення з сіл, де сьогодні і без того не вистачає робочих рук. Йдеться і про можливий перехід значних масивів земель під контроль великих корпорацій, зокрема, іноземних, і внаслідок цього - поступове витіснення малих та середніх сільськогосподарських товаровиробників і фермерів. Є загроза знищення соціальної інфраструктури села. Слід враховувати, що існуючі орендарі сільськогосподарських земель здебільшого мають перед територіальними громадами певні соціальні зобов’язання. Вказаний перелік є далеко не вичерпним. Тому, політики, які говорять про миттєве запровадження ринку сільськогосподарських земель, мають, в першу чергу, обговорювати не очікувану дату зняття мораторію, а ті законодавчі рішення, які дозволять уникнути вказаних ризиків чи, принаймні, суттєво їх знизити. Крім того, необхідно почути людей, їх побоювання та очікування від зняття мораторію, потрібне широке суспільне обговорення проблеми.

Я відстоюю позицію, що мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення в таких складних економічних умовах не може бути знятий, оскільки правила гри на ринку землі нав’язують «згори» чиновниками, а вони мають пропонувалися «знизу» – людьми, власниками земельних ділянок, бо, за Конституцією земля — це власність народу України. І народ має нею розпоряджатись. Або сам, або через обрані ним органи.

Переконаний, що формування ринку земель - необхідна складова для подальшого розвитку ринкової економіки, і Україні доведеться пройти цей шлях. Однак, цей ринок має бути прозорим і справедливим, щоб виключати будь-які тіньові оборудки із землею.

Микола Кучер, член Комітету:

За умови впровадження ринку сільгоспземель не підготовленим виникне прірва між реальною вартістю землі і очікуваннями власника. Почати купівлю-продаж нині – це пустити людей по вітру та отримати велику соціальну напругу в селах. Буде велика різниця між очікуваннями людей і реальною вартістю паю. Оцінка земель дуже різна. В різних селах земля різної якості.

Наступне питання – реєстрація земель. Ми до цього часу не можемо зареєструвати навіть оренду паїв. Вже прийнято рішення, що цим будуть займатися нотаріуси, але враховуючи ціни на їх послуги, не кожен звернеться до нотаріуса.

Загалом колись ми повинні прийти до того, щоб продавати землю. Але реформи варто робити зважено. Наприклад, почати з державних земель. У нас досить багато державних земель, от їх варто спробувати продавати.

Говорячи про закордонний досвід, наприклад, в Америці також існує купівля-продаж земель. Але на ринку 3-7% землі. Фермер, у якого я був на стажуванні в 1991 році, мав 300 га своєї землі і ще 100 га орендованої. Торік я з ним знову зустрівся. У нього так і залишилося 300 га своєї землі і ще 100 га в оренді. Поцікавився у великого фермера (має 12 тис. землі): які у вас землі? Він сказав, що це оренда. Причому, оренда у вдів. Фермери-чоловіки раніше помирають, жінки віддають землю в оренду, але не продають.

Нам варто відпрацювати до ідеалу всі механізми оренди, постійно проводячи роботу з людьми. Люди мають розуміли логіку влади, цілі влади. Так, рано чи пізно, але земля буде продаватися. Але це не має стати новим бізнесом, потрібно системно перейти до купівлі-продажу.