Проект Постанови Верховної Ради України про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі»

27 березня 2017, 17:23

 

Проект

 

вноситься народними депутатами

України – членами Комітету з питань

аграрної політики та земельних відносин

О. Бакуменком та іншими

 

 

 

П О С Т А Н О В А

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

 

 

Про Рекомендації парламентських слухань на тему:

«Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення:

пошук української моделі»

 

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

  

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 1 січня 2018 року поінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань на тему: «Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі». 

3. Апарату Верховної Ради України в установленому порядку забезпечити видання збірника матеріалів за результатами зазначених парламентських слухань. 

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин. 

5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

 


Проект

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ

парламентських слухань на тему: «Регулювання обігу земель

сільськогосподарського призначення: пошук української моделі»

 

 

Відповідно до частини першої статті 14 Конституції України, а також частини першої статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно з статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ще на початку 90-х років ХХ століття Україна вступила на шлях реформування земельних відносин та ринкових перетворень. Позитивним результатом цих реформ можна вважати ліквідацію державної монополії власності на землю, реформування сільськогосподарських підприємств (радгоспів і колгоспів) із наступним формуванням господарських структур ринкового спрямування, проведення роздержавлення і приватизації громадянами земель сільськогосподарського призначення, створення передумов для розвитку різних форм господарювання на землі, запровадження платності землекористування, земельних торгів (аукціонів), автоматизованої системи Державного земельного кадастру, публічної кадастрової карти України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вільного доступу до відомостей про власників та користувачів земельних ділянок.

Найбільш важливі етапи реформування земельних відносин в Україні реалізовано шляхом роздержавлення й приватизації земель сільськогосподарського призначення. Зокрема, розпайовано 27,5 млн. га сільськогосподарських угідь. За результатами паювання 6,9 млн. громадян України набули право на земельну частку (пай), з яких 6,8 млн. стали їх власниками. Крім того, громадяни одержали у власність і користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби загальною площею понад 16 млн. га, на яких виробляється близько 45% валової продукції сільського господарства країни.

Станом на 1 січня 2016 року у приватній власності перебуває 31 млн. га сільськогосподарських угідь, або 74,8% їх площі. Частка державної власності становить 10,4 млн. га (25,1%), комунальної – 25,5 тис. га (0,1%), колективної – 17,4 тис. га (0,04%). Створено і функціонує близько 45 тис. аграрних формувань ринкового типу, з яких 71% – фермерські господарства, 17% – господарські товариства, 8% – приватні підприємства, 1% – виробничі кооперативи,
3% – підприємства інших форм господарювання.

Площа земель, переданих в оренду за договорами на початок 2016 року, складає 15,8 млн. га, що становить понад 57% розпайованих сільськогосподарських угідь. Загальна сума виплат за оренду земельних паїв згідно з укладеними договорами станом на 01.01.2016 р. фактично становила 12,9 млрд. грн., або 862 грн. за 1 гектар. Економічний ефект від запровадження лише інституту оренди оцінюється в 14 млрд. грн., із яких 12,9 млрд. грн. – за оренду земель приватної власності, 1,1 млрд. грн. – за оренду земель державної власності. 

Вагомим кроком у реформуванні земельних відносин є запровадження земельних торгів (аукціонів) на яких нині відпрацьовано механізм продажу прав оренди земель державної власності. Так, у 2015 р. кількість продажів прав оренди земель сільськогосподарського призначення державної власності становила 1134 од. загальною площею 27,9 тис. грн. Розмір орендної плати склав 1378 грн./га. При цьому, річна орендна плата за результатами земельних торгів у середньому по Україні зросла на 72%.

Також до важливих кроків у напрямку вдосконалення земельних відносин та наближення до повноцінного ринкового обігу земель слід віднести: децентралізацію надання кадастрових послуг та оптимізацію процедури користування відомостями Державного земельного кадастру; законодавче урегулювання правового режиму земель відумерлої спадщини; спрощення порядку реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, у тому числі й прав оренди через розширення повноважень нотаріусів та органів місцевого самоврядування.

Таким чином, у країні поступово формуються передумови для запровадження ринкового обігу земель та вторинного ринку земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Однак, одночасно із реформуванням земельних відносин та ринковими перетвореннями в Україні з 2001 року діє мораторій на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земель сільськогосподарського призначення (крім присадибних земельних ділянок, одержаних громадянами у власність, а також земельних ділянок для ведення садівництва, дачного і гаражного будівництва).

Це питання поступово перейшло з економічної площини в політичну, загострюючи тим самим соціальну напругу в суспільстві (особливо серед сільських жителів), породжуючи політичні спекуляції навколо земельних питань та провокуючи створення тіньових схем щодо відчуження земельних ділянок.

З огляду на те, що погляди політиків, науковців, власників землі та землекористувачів на майбутню модель ринку сільськогосподарських земель значно різняться, учасники парламентських слухань акцентували увагу на тому, що в країні існує об’єктивна необхідність розроблення й широкого обговорення Концепції національної моделі обігу земель сільськогосподарського призначення. 

На парламентських слуханнях, зокрема, зазначалося, що поряд із позитивними показниками реформування земельних відносин існує ряд невирішених питань, які частково нівелюють ефективність вже проведених реформ, а саме:

не завершено процес децентралізації повноважень в частині передачі повноважень із розпорядження землями сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів, сільським, селищним та міським радам (об’єднаним територіальним громадам);

відсутня достовірна та актуальна інформація про інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення за формами власності та суб’єктами господарювання;

не розроблено ефективних механізмів залучення кредитів під заставу прав власності й користування сільськогосподарськими землями;

відсутня комплексна загальнодержавна програма розвитку земельних відносин, яка б сприяла підвищенню інвестиційної привабливості землекористування, передбачала першочергові заходи із здійснення землеустрою, раціонального використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, збереження та відновлення родючості ґрунтів;

не розроблена концепція введення земель сільськогосподарського призначення в економічний обіг, на основі якої мають напрацьовуватися відповідні нормативно-правові акти з даного питання;

не врегульована на законодавчому рівні процедура використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв), земель колективної власності, консолідації земель, обміну земельними ділянками;

не завершено перенесення інформації з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру про земельні ділянки, право власності на які громадяни отримали в установленому законодавством порядку до 2013 року;

значно скорочені обсяги еколого-агрохімічних ґрунтових обстежень, зменшено державне фінансування на виконання заходів щодо забезпечення раціонального використання та охорони земель;

на законодавчому рівні не визначено процедури економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель, збереження, відтворення і підвищення родючості ґрунтів.

Учасники парламентських слухань відзначають, що ринковий обіг сільськогосподарських земель потребує запровадження ефективних регуляторних механізмів. Вирішальну роль у цьому регулюванні має відігравати держава. За нею повинно залишитися право встановлення обмежень на ринковий обіг земельних ділянок та здійснення моніторингу та контролю за процесом ціноутворення на організованому земельному ринку, особливо на початкових етапах його запровадження.

Водночас учасниками слухань вказано, що результатом та основними стратегічними цілями запровадження ринкового обігу земель мають бути:

розвиток сільських територій;

підвищення рівня сільської зайнятості;

підвищення капіталізації сільськогосподарських підприємств;

підвищення ліквідності земель сільськогосподарського призначення, забезпечення їх раціонального використання, охорони родючості ґрунтів.

Для захисту інтересів прав власників земельних ділянок та українських товаровиробників, покупцями земельних ділянок на першому етапі запровадження продажу сільськогосподарських земель мають бути виключно громадяни України.

Крім того, введення земель сільськогосподарського призначення в економічний обіг через їх купівлю-продаж потребує застосування ефективних регуляторних механізмів, а саме, закріплення на законодавчому рівні:

вимог до покупців земельних ділянок та обмеження їх суб’єктного складу;

обмеження розміру земель, що можуть набуватись у власність однією особою;

регресивної шкали державного мита за посвідчення переходу права власності на землю;

переважного права придбання земель власниками суміжних земельних ділянок.

Алгоритм введення земель сільськогосподарського призначення в економічний обіг має включати кілька етапів. На першому етапі можливе запровадження купівлі земель державою, територіальними громадами та громадянами. Такий крок сприятиме формуванню конкурентоспроможного особистого селянського господарства та сімейних ферм. Це у свою чергу сприятиме забезпеченню продовольчої безпеки, розв’язанню проблем сільської зайнятості. Площу земель, що набуватиметься у власність однією особою доцільно обмежити таким чином, щоб надати можливість сімейній фермі її самостійно обробляти.

Невід’ємною складовою цього етапу має бути забезпечення доступу потенційних покупців до фінансових ресурсів: пільгових кредитів на придбання земельних ділянок, розстрочень платежу тощо. На наступному етапі коло потенційних покупців можливо буде розширити фермерськими господарствами, які нині в Україні зареєстровані як юридичні особи та, за необхідності, збільшити площу земель, що можуть придбаватися (із встановленням запобіжників, які не дозволять використовувати афільовані фермерські господарства як інструмент для накопичення земельного банку великими корпораціями).

У цілому, за результатами парламентських слухань слід констатувати, що на нинішньому етапі реформування земельних відносин в Україні необхідне здійснення  додаткових заходів та створення законодавчих умов, які дозволять запровадити цивілізований ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення. Зокрема, учасниками парламентських слухань наголошувалося на необхідності:

розроблення консолідованої моделі розвитку земельних відносин в Україні, яка б відповідала загальнонаціональним  інтересам і потребам країни;

проведення інвентаризації земель за формами власності та суб’єктами господарювання;

розв’язання існуючих проблем з державним земельним кадастром (повільне наповнення національної кадастрової системи відомостями про земельні ділянки, накладення меж суміжних територій,  межові спори, невідповідність наявних систем координат тощо);

опрацювання механізму державного регулювання ринкового обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

створення правових і соціально-економічних механізмів ефективної реалізації прав власності на землі сільськогосподарського призначення  (у першу чергу особами літнього віку, які не мають спадкоємців);

розроблення правових механізмів захисту селян від обезземелення;

вжиття запобіжних заходів щодо унеможливлення тінізації ринкового обігу земель та недопу­щення надмірної їх концентрації чи, навпаки, парцеляції;

законодавче врегулювання розмірів земельних площ, що можуть орендуватися інтегрованими аграрними формуваннями;

створення належної інфраструктури ринку земель сільськогосподарського призначення (земельні аукціони, земельний банк, оцінювачі, страхові компанії, землевпорядні організації, органи реєстрації прав, земельний кадастр);

законодавче врегулювання ринку права оренди земель сільськогосподарського призначення;

розроблення й запровадження механізму здійснення заставних операцій із земельними ділянками та правами на них для одержання довгострокових кредитів сільськогосподарськими товаровиробниками;

удосконалення методичних підходів до нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, зумовлених змінами в економіці країни;

запровадження автоматизованої системи обліку платників земельного податку і плати за оренду земель.

 

Враховуючи зазначене, учасники парламентських слухань на тему: «Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі» рекомендують:

 

1. Верховній Раді України:

 

1.1. Невідкладно розглянути у другому читанні проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель» (реєстр. № 4355 від 31.03.2016);

 

1.2. Забезпечити розгляд та ухвалення законодавчих ініціатив, спрямованих на створення правової системи ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення, зокрема, законопроектів:

про обіг земель сільськогосподарського призначення;

про консолідацію земель сільськогосподарського призначення;

інших законопроектів, що будуть подані суб’єктами права законодавчої ініціативи на виконання цих Рекомендацій.


2. Кабінету Міністрів України:

 

2.1. Відповідно до рекомендацій учасників парламентських слухань забезпечити підготовку та, з урахуванням громадського обговорення, затвердити до 1 червня 2017 року Концепцію національної моделі обігу земель сільськогосподарського призначення, яка б зокрема передбачала:

здійснення процесу децентралізації повноважень в частині передачі повноважень із розпорядження землями сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів, сільським, селищним та міським радам (об’єднаним територіальним громадам), проведення інвентаризації земель за формами власності та суб’єктами господарювання;

створення належної комплексної інфраструктури для функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення (страхові компанії, оцінювачі, землевпорядні організації, земельні аукціони, земельний банк, органи реєстрації прав, Державний земельний кадастр);

врегулювання процедури використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв), земель колективної власності, консолідації земель, обміну земельними ділянками;

розвиток сільських територій та підвищення рівня сільської зайнятості, з урахуванням особливостей депресивних територій,  підвищення ліквідності земель сільськогосподарського призначення, забезпечення їх раціонального використання, охорони родючості ґрунтів;

створення Національного державного фонду підтримки розвитку сільського господарства та сільських територій  за рахунок коштів, що надходитимуть від продажу земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, з подальшим спрямуванням акумульованих фінансових ресурсів об’єднаними територіальними громадами виключно на: викуп сільськогосподарських земель приватної власності у власність територіальної громади;  надання на поворотній основі допомоги громадянам  відповідної громади для придбання вперше виставлених на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення для створення або подальшого розвитку сімейного фермерського господарства;  розвиток виробничої та соціальної інфраструктури відповідної територіальної громади;

запровадження ефективних механізмів залучення кредитів під заставу прав власності й користування сільськогосподарськими землями, надання державної допомоги членам сімейних фермерських господарств для придбання земельних ділянок з метою створення та розвитку таких господарств, забезпечення доступу потенційних покупців до фінансових ресурсів, зокрема, пільгових кредитів на придбання земельних ділянок, розстрочень платежу тощо;

запровадження ефективних регуляторних механізмів можливості встановлення державою обмежень на ринковий обіг земельних ділянок і здійснення моніторингу та контролю за процесом ціноутворення на організованому земельному ринку, з можливістю купівлі земель державою та територіальними громадами, особливо на початкових етапах становлення ринку земель сільськогосподарського призначення;

забезпечення захисту інтересів прав власників земельних ділянок та українських товаровиробників шляхом запровадження на першому етапі продажу сільськогосподарських земель виключно громадянам України,  переважного права придбання земель власниками суміжних земельних ділянок, затвердження вимог до покупців земельних ділянок та обмеження їх суб’єктного складу, обмеження розміру земель, що можуть набуватись у власність однією особою, регресивної шкали державного мита за посвідчення переходу права власності на землю;

запровадження правових механізмів захисту селян від обезземелення, унеможливлення тінізації ринкового обігу земель та недопу­щення надмірної їх концентрації чи, навпаки, парцеляції;

 

2.2. Розробити на основі затвердженої Концепції національної моделі обігу земель сільськогосподарського призначення та подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів України:

про обіг земель сільськогосподарського призначення;

про консолідацію земель сільськогосподарського призначення;

інші законодавчі акти, спрямовані на реалізацію заходів, передбачених Концепцією національної моделі обігу земель сільськогосподарського призначення;

 

2.3. Розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проект загальнодержавної програми використання та охорони земель;


2.4. Забезпечити:

прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на створення правової системи ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення;

проведення роз’яснювальної роботи та інформування громадськості про заходи, передбачені Концепцією національної моделі обігу земель сільськогосподарського призначення, а також про правові норми законодавчих актів, розробку яких передбачено цією Концепцією.

 

3. Міністерству аграрної політики та продовольства України:

 

3.1. Розробити разом з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України, Міністерством юстиції України та Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру за участі представників асоціацій органів місцевого самоврядування, профільних наукових закладів, аграрних асоціацій та спілок, громадських організацій проект Концепції національної моделі обігу земель сільськогосподарського призначення з урахуванням найкращого світового досвіду;

 

3.2. Провести разом з Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, обласними, Київською міською державними адміністраціями широке громадське обговорення проекту Концепції національної моделі обігу земель сільськогосподарського призначення та внести його на розгляд Кабінету Міністрів України;

 

3.3. Забезпечити:

розробку нормативно-правових актів, спрямованих на створення правової системи ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення;

проведення роз’яснювальної роботи та інформування громадськості про заходи, передбачені Концепцією національної моделі обігу земель сільськогосподарського призначення, а також про правові норми законодавчих актів, розробку яких передбачено цією Концепцією.

 

4. Органам місцевого самоврядування:

прийняти участь у обговоренні проекту Концепції національної моделі обігу земель сільськогосподарського призначення;

забезпечити цільове використання коштів, які надходять в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, для реалізації заходів, передбачених статтею 209 Земельного кодексу України.