КОМІТЕТ З ПИТАНЬ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ
ТА ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН
Протокол № 27
від 27 січня 2016р.
Засідання Комітету
вул. Грушевського, 5, конференц-зала,
15.00 год.
ГОЛОВУЄ: Голова Комітету Кутовий Т.В.
Присутні: народні депутати України - члени Комітету: Бакуменко О.Б., Бриченко І.В., Бобов Г.Б., Вадатурський А.О., Давиденко В.М., Дідич В.В., Івченко В.Є., Кузьменко А.І., Козаченко Л.П., Кучер М.І., Лабазюк С.П., Люшняк М.В., Мірошніченко І.В., Мушак О.П., Нестеренко В.Г., Негой Ф.Ф., Хлань С.В., Юрчишин П.В.
Відсутні: народні депутати України – члени Комітету: Вітко А.Л., Дмитренко О.М., Добкін Д.М., Заболотний Г.М., Кіт А.Б., Корнацький А.О., Кулініч О.І., Лунченко В.В., Мартиняк С.В., Омельянович Д.С., Петьовка В.В.
Від секретаріату Комітету присутні: завідувач секретаріату Комітету Змій Ю.М., заступники завідувача секретаріату Данченко А.А., Пивоваров А.А., головні консультанти Коляда О.М., Чернишенко І.І., Гаркавенко Ю.М., Жидков О.Є., Боремська З.В., Шумейко С.Г., старший консультант Кантур С.В.
ПОРЯДОК ДЕННИЙ
1. Розгляд Єдиної комплексної стратегії та плану дій розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на 2015-2020 роки.
1
СЛУХАЛИ: Інформацію Міністра аграрної політики та продовольства України Павленка О.М.
В інформації зазначалось, що Національна стратегія і план дій щодо розвитку сільського господарства та сільських територій забезпечують комплексну, всеосяжну, неупереджену та реалістичну стратегічну концепцію та загальні засади реформування сільськогосподарського сектору на період 2015-2020 років. Загальна мета полягає у підвищенні його конкурентоспроможності і сприянні сталому розвитку сільських територій відповідно до міжнародних і європейських стандартів. Для України як держави, орієнтованої на експорт сільськогосподарської продукції, із практично незрівнянним сільськогосподарським виробничим потенціалом, прогноз розвитку світового сільськогосподарського ринку виглядає багатообіцяючим. Очікується, що на фоні збільшення доходів, урбанізації, змін харчових звичок і розвитку виробництва біопалива світові обсяги торгівлі сільськогосподарською продукцією стабільно зростатимуть. Це стосується як сировини, так і готової продукції із високою доданою вартістю. Для створення сучасного, ефективного сільського господарства та промислової переробки сільськогосподарської продукції бракує інвестицій. Підприємницькі ініціативи гальмуються поганими умовами ведення бізнесу, які характеризуються необґрунтованими адміністративними бар'єрами, корупцією і надмірним регулюванням. У сільській місцевості негнучкий ринок землі у поєднанні з низьким рівнем освіти, браком молодих, ділових, інноваційних фермерів призвели до утворення неефективної структури господарюючих суб’єктів та невикористання потенціалу для підвищення продуктивності та диверсифікації. Висока залежність від обмеженої кількості експортних товарів (в основному сировинних) і партнерів робить Україну вразливою до несприятливих погодних умов, політичних подій та ринкової кон’юнктури та цін. Якщо потенціал України не розкрити найближчим часом, країна може втратити чудову нагоду cкористатись зростаючими світовими сільськогосподарськими ринками. Існує цілком реальна небезпека постійно втрачати експортні можливості, оскільки більш конкурентоспроможні, гнучкіші і здатні швидше адаптовуватись конкуренти заволодіють найбільш переспективними та цінними можливостями на світовому ринку. Для того, щоб повною мірою використати сприятливу кон’юнктуру світового ринку сільськогосподарської продукції, необхідно розкрити потенціал сільського господарства і агробізнесу України шляхом проведення глибокої, довгострокової і збалансованої реформи, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності сільського господарства та харчової промисловості, а також на розвиток сільських територій.
Національна стратегія і план дій щодо розвитку сільського господарства та сільських територій визначає порядок реалізації реформ по десяти головних стратегічних пріоритетах:
1. Діловий клімат і протидія корупції, створення стабільної правової системи, що відповідає міжнародним і європейським стандартам, зокрема шляхом виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Зазначене пріоритетне завдання полягає у кардинальній зміні систем виробництва та надання державних гарантій України щодо безпечності та якості харчових продуктів та іншої сільськогосподарської продукції шляхом гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС у сфері санітарних і фітосанітарних заходів. Задля досягнення поставленого завдання необхідно змінити або скасувати ряд нормативно-правових актів, які є застарілими нормами, створюють необґрунтований адміністративний тягар, або необґрунтовані матеріальні затрати для операторів ринку.
Даний підхід гарантує створення більш прозорого, стабільного, логічного та спрощеного регуляторного середовища для виробників і переробників сільськогосподарської продукції, що обумовить зниження адміністративних затрат та дозволить створити сприятливі умови для залучення інвестицій і прогресивних технологій у аграрний сектор економіки України. Також це покращить якість і безпечність українських харчових продуктів та іншої сільськогосподарської продукції і відкриє доступ до ринків третіх країн, цим самим створить додаткову експортну спроможність держави.
2. Земельна реформа
Мета реформи полягає в тому, щоб дозволити ефективне використання землі в якості виробничого ресурсу і активу шляхом створення сприятливих умов для відкритої і прозорої оренди державних і комунальних земель, а також запровадження повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення. Для досягнення цієї мети необхідно послабити регулювання обігу прав на землю та консолідувати право власності та право користування землею, удосконалити систему кадастру і реєстрації прав на нерухоме майно, забезпечити захист прав на земельні ділянки.
3. Інституціональна реформа Мінагрополітики, державних підприємств, установ, організацій, що належать до його сфери управління.
Основна мета процесу реструктуризації та реорганізації Мінагрополітики полягає в чіткому визначенні сфер компетенції Мінагрополітики, державних підприємств, установ, організацій, що належать до його сфери управління (далі – установи Мінагрополітики) та їх зв’язків з іншими відповідними державними установами на підтримку сільського господарства та розвитку сільських територій. Важливою є побудова політики ефективного розвитку сільського господарства та сільської місцевості, стратегічного управління, програмування і впровадження структури, систем і процедур, що існують в рамках Мінагрополітики і підпорядковуються йому, які забезпечуватимуть прозорість і підзвітність в процесі прийняття рішень та постійну активну участь зацікавлених сторін сектору на всіх етапах реалізації політики. Необхідне також заснування підготовлених професійних та кваліфікованих кадрів з відповідними можливостями, навичками, досвідом і ресурсами для впровадження нових завдань та виконання обов’язків, тим самим надаючи Мінагрополітики можливість відновити впевненість і довіру зацікавлених сторін сектору на всіх рівнях. Реформа державних підприємств дозволить розділити регуляторні функції і господарську діяльність Уряду, сприятиме чесній конкуренції між державними і приватними компаніями, зменшить фінансові збитки від управління державними аграрними компаніями і збільшить надходження до бюджету. Все це сприятиме створенню сприятливого інвестиційного клімату. Необхідно буде внести зміни до відповідних законодавчих актів і, в принципі, приватизувати всі державні компанії, за винятком тих, які використовують кошти з державного бюджету, виконують арбітражні функції або пов'язані з питаннями національної безпеки.
4. Продовольча безпека
Цей пріоритетний напрямок має на меті створення системи продовольчої безпеки, яка не викривлює діяльність ринків, а забезпечує для всіх фізичний та економічний доступ до достатніх обсягів безпечної та поживної продовольчої продукції шляхом цільової підтримки найуразливіших верств населення. Буде розроблена програма адресної продовольчої допомоги разом з ефективним моніторингом стану продовольчої безпеки країни. Державні інтервенції проводитимуться лише для запобігання кризових ситуацій.
5. Оподаткування
Раціоналізація і усунення існуючих недоліків системи оподаткування сільськогосподарського сектору зроблять її ефективнішою, зменшать частку тіньової економіки і рівень податкового навантаження на легальний бізнес. Все це покращить умови подальшого розвитку агробізнесу та зміцнення його експортного потенціалу. Питання з ПДВ (спеціальний режим оподаткування ПДВ, повернення ПДВ) буде вирішене із урахуванням специфіки кожного сектору.
6. Розвиток агропродовольчих ланцюгів доданої вартості
Покращення операційної діяльності учасників продовольчого ланцюга, а також розбудова та модернізація виробничого, складського і переробного потенціалу галузі і логістичної інфраструктури дозволить розширити можливості українського аграрного бізнесу та підвищити його конкурентоспроможність. Це також сприятиме розвиткові диверсифікованих та інноваційних виробничих структур та залучить іноземні інвестиції. Сприяння розвитку різноманітних форм організацій виробників та їх представництв підвищить їхні переговорні можливості і відповідно допоможе адаптувати господарську практику до глобальних викликів. Щоб розкрити потенціал агропродовольчих виробничих ланцюгів України, знадобиться більш ефективна, простіша і прозоріша політика державної підтримки, що стимулює інвестиції, диверсифікацію і орієнтацію на ринок. Через вкрай обмежені бюджетні ресурси буде запроваджено обмежену кількість простих, адресних і контрольованих заходів, зокрема малих сільськогосподарських виробників та виробників-початківців для підтримки їхнього розвитку.
7. Сільський розвиток – відродження українського села
Розробка політики сільського розвитку стимулюватиме і сприятиме збалансованому територіальному і сталому розвитку сільської місцевості, сільських територіальних громад і всієї економіки сільських територій країни. Це досягатиметься за рахунок надання прямої правової і фінансової підтримки та зміцнення потенціалу сільських територіальних громад і зацікавлених сторін, а також розробки і впровадження інтегрованих місцевих стратегій розвитку, розроблених жителями сільської місцевості для сільського населення. Зокрема, мета політики полягає в тому, щоб зробити основні послуги більш доступними для сільського населення, розвинути диверсифіковані види діяльності та інфраструктуру для сільського туризму, покращити вміння та навички сільського населення, підвищити його обізнаність щодо необхідності інтеграції процесів місцевого розвитку, а також зберегти місцеві традиції і культурну спадщину.
8. Доступ до міжнародних ринків, торговельна політика та просування експорту
Цей пріоритетний напрямок спрямований на підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств за допомогою лібералізації торгівлі, скорочення трансакційних витрат, спрощення процедур торгівлі та сприяння експорту.
9. Аграрна наука, освіта, інновації та дорадчі послуги
Реформування і оптимізація державних науково-дослідних установ та закладів освіти з метою підвищення якості та ефективності їхньої роботи дозволить проводити актуальні для сільськогосподарських виробників дослідження, створювати інновації світового класу, а також розробляти нові навчальні плани, що враховуватимуть потреби сільськогосподарських виробників. Поширення пов’язаних із сільським господарством знань, інновацій та актуальної ділової інформації буде спрощено за рахунок створення належної інфраструктури і розвитку мережі дорадницьких послуг.
10. Захист довкілля та управління природними ресурсами, зокрема лісовим та рибним господарством
Встановлення мінімальних екологічних стандартів, розробка програм раціонального використання природних ресурсів разом з відповідними показниками, а також розвиток органічного сільського господарства сприятиме інтеграції екологічних та кліматичних аспектів у розвиток сільського господарства та сільських територій. Розробка комплексної програми сталого поводження з відходами на сільських територіях доповнить заходи, які реалізуються в рамках цього пріоритетного напрямку, разом із заходами, спрямованими на розвиток біоенергетики і забезпечення сталого розвитку рибного та лісового господарств.
Кожний стратегічний пріоритет має план дій, який визначає конкретні і прагматичні рішення відповідних проблем. Враховуючи обмеженість бюджетних ресурсів в Україні, плани дій містять графік, згідно з яким пропонується розпочати реалізацію пілотних проектів і заходів, спрямованих на досягнення швидких результатів, вже у 2015 році.
Більшість заходів, передбачених Стратегією, вимагатимуть належного та своєчасного фінансування. Для цього необхідно провести ретельний перегляд розподілу бюджетного фінансування на сільське господарство та оподаткування сільськогосподарського сектору і агробізнесу. Донори також можуть бути залучені до фінансування окремих проектів.
Зважаючи на велику кількість міжгалузевих питань, в процесі реалізації реформи важливе значення матиме співпраця з іншими міністерствами та центральними органами виконавчої влади. Також необхідно буде створити ефективний та дієвий механізм моніторингу належної реалізації плану дій і його впливу на сільськогосподарський сектор.
В обговоренні взяли участь народні депутати України – члени Комітету: Бакуменко О.Б., Вадатурський А.О., Давиденко В.М., Івченко В.Є., Козаченко Л.П., Кучер М.І., Лабазюк С.П., Мірошніченко І.В., Мушак О.П.
За результатами обговорення було вирішено рішення з даного питання прийняти на наступному засіданні Комітету.